Ім’я бога грому, за скандинавською міфологією. Таку назву обрали для добровольчого батальйону, що пильнує небо над Тернополем, захищаючи від дронів-камікадзе.

«Тор» — саме так, співзвучно із абревіатурою ініціатора створення батальйону — Тернопільської обласної ради, назвали формування. На шевронах захисників Тернополя — молот бога грому, що здатен громом і блискавкою знищити ворога.

Про історію створення, головні напрямки та умови вступу в Добровольчий батальйон Тернопільської обласної ради «Тор» — у матеріалі.

Півтисячі добровольців — за перші тижні війни

Після повномасштабного вторгнення московії на територію України прийняли рішення про створення добровольчих формувань територіальних громад.

У березні в Україні створювалися батальйони для захисту громад, які підпорядковувалися військовій адміністрації.

— Ще до запису ми почали проводити тренування-навчання для цивільного населення за допомогою ветеранів війни, — розповів командир батальйону ТОР Андрій Солтис. — І відразу пішов колосальний наплив людей.

За два тижні березня, за словами Андрія Солтиса, виявили бажання вчитися більше півтисячі осіб. Формувалися групи, які розділяли за розкладом. Навчали п’ять інструкторів. Діяв напрямок тактичної медицини за навчальною програмою ІІ рівня підготовки з надання домедичної допомоги «Перший на місці події».

У березні колектив провів збори ініціативної групи, де прийняли рішення, щоб подати кандидатуру Андрія Солтиса на посаду командира батальйону. Узгодивши рішення з військовою адміністрацією, кандидатура пройшла ряд перевірок та отримала затвердження в Міноборони.

— Після мого призначення почали діяти контракти добровольця тероборони, адже лише тоді ми отримали юридичне право їх підписувати, — каже командир, — Так почав формуватися батальйон.

До кінця першого місяця війни контрактів було більше двох сотень. Формування отримало зброю відповідно до спеціального положення, були визначені об’єкти критичної інфраструктури для подальшої охорони та несення варти.

— Звісно, не всі можемо називати, серед них — дуже важливі об’єкти для життєдіяльності міста, більшість з них охороняємо досі, — продовжує Андрій Солтис, — а тоді переважали місця перебування вимушених переселенців з укриттями.

Можна долучатися і тепер

Упродовж восьми місяців штат змінювався, залишилися найбільш віддані, надійні та стійкі — більше 160 осіб. Батальйон розділений на підрозділи, кожне відділення має свого керівника.

— Групами вони і приходили, це уже готові, здружені колективи, тому керівники користуються безумовним авторитетом і довірою — зазначив Андрій Солтис та додав, що можна долучатися до батальйону і тепер.

Вишколи, за словами командира, проводяться в польових табірних зборах, усе робиться на добровільних засадах в позаробочий час.

Серед основних обов’язків — несення вартової служби, вишколи, вдосконалення навичок поводження зі зброєю. Відстежують небезпеку загрози дронів-камікадзе, несуть службу цілодобово на так званих ділянках загроз.

Батальйон також допомагає бійцям на передовій — супроводжує гуманітарні вантажі, медикаменти.

Розпорядження дають і національна поліція, з нею, до речі, узгоджуються усі дії батальйону і тероборони.

Батальйон активно підтримують Тернопільська обласна та міська ради та волонтери.

Жінки теж беруться за зброю

Цікаво, що в батальйоні не лише тернополяни, а й вимушені переселенці. Серед них інструктор, рідне місто якого окуповане, сім’ю він вивіз сюди і готовий захищати Тернопіль, поки не повернеться додому.

— Склад підрозділу — люди від 18 до 65 років, більшість з яких не служили в армії, — каже Андрій Солтис. — Є і старші, приміром, декілька дідусів, що дадуть фори всім. Є в батальйоні багато жінок. Вони вивчають основи тактичної медицини, також ходять на чергування з чоловіками, отримують зброю, несуть вартову службу.

Колектив, за словами керівника, згуртований і вмотивований. Мотивація — більше духовна. Всі знають, що будуть тут до останнього, налаштовані всіма силами стримувати ворога і не допустити в рідне місто.

На що слід зважати жителям Тернополя?

— Не всі люди розуміють, що об’єкти критичної інфраструктури не є такими прохідними, як колись, — зауважив Андрій Солтис. — На час війни вони усі контрольовані. Якщо хоч один з них вийде з ладу, то місто залишиться без важливих комунікацій. Тому просимо мешканців відноситися з розумінням, дякуємо за терпеливість, підтримку і віру в Перемогу.

Оксана Чмиленко