Переможцем регіонального відбору на отримання медичної відзнаки за професіоналізм і милосердя – ордена Святого Пантелеймона в номінації «Цивільний медик» став Любомир Синоверський. Любомир Васильович – генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» Тернопільської обласної ради, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, магістр державного управління.

У Більче-Золотому провідний спеціалізований лікувально-профілактичний заклад області забезпечує надання висококваліфікованої медичної допомоги, проведення комплексного та відновного лікування. Власне, саме прихід у цю лікарню на керівну посаду Любомира Синоверського вдихнув у неї нове життя та повернув до повноцінного функціонування. Любомир Васильович досі зберігає альбом з власноруч зробленими світлинами, на яких зафіксовано, в якому стані перебував цей заклад ще 13 років тому, 2011-го, коли він очолив його. Любомира Синоверського це не злякало. Відновлення Більче-Золоцької лікарні реабілітації стало справою його життя. Тим більше, що за плечима вже був вагомий успішний досвід медика-управлінця.

Його фахова праця почалася після закінчення Івано-Франківського медичного інституту 1984 року. «У моєму житті є Черкаси, Чортків, де працював хірургом, Заліщики – тут спочатку впродовж п’яти років був першим заступником головного лікаря, а з 1994 до 2010-го – головним лікарем Заліщицької центральної районної клінічної лікарні. Тобто досвіду керівної роботи надзвичайно багато. Крім того, постійно удосконалював власні управлінські вміння, проходив навчання, різні курси», – мовить Любомир Васильович.

Утім, Любомир Синоверський взявся за роботу в Більче-Золотецькій лікарні не лише як лікар, керівник, а передусім як добрий господар. За його ініціативи тут провели реконструкцію та капітальний ремонт лікарняних приміщень, відремонтували палати, змінили медичне обладнання та устаткування на сучасні, а також запровадили новітні методи відновного лікування. У лікарні нині можна пройти весь спектр обстежень: загальноклінічні, біохімічні, ультразвукову та функціональну діагностику, отримати консультації кваліфікованих фахівців, які працюють у вузькоспеціалізованих відділеннях, та належне лікування. Загалом тут діє 200 лікарняних ліжок.

Профільне ж у закладі – реабілітаційне відділення, де застосовують сучасні інноваційні методи реабілітації та різноманітні допоміжні технології, зокрема високоінтенсивну магніторетапію, ударно-хвильову терапію, HILT-терапію, TR-терапію, суху тракцію хребта, СРМ-терапію, теплолікування, водолікування, різні види масажу, гірудотерапію, лікувальну фізкультуру та багато інших процедур.

Та найголовніше – Любомир Синоверський сформував потужну команду.

Медичні працівники закладу не лише професіонали своєї справи, а й надійна підтримка для пацієнтів. У Більче-Золотецьку лікарню приїжджають пацієнти з усіх куточків України, адже це один з небагатьох закладів у нашій державі, де лікують як маленьких пацієнтів віком від трьох років, так і дорослих. Лікарня уклала договір з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій – медична реабілітація дорослих та дітей віком від трьох років. Тут працюють вісім мультидисциплінарних команд, що можуть надавати великий обсяг висококваліфікованої реабілітаційної допомоги.

Реабілітують нині у Більче-Золотецькій лікарні також пацієнтів з ураженнями, яких донедавна ще й не бачили, зокрема, з мінно-вибуховими травмами. 2015-го року на базі лікарні створили відділення для учасників АТО та членів їхніх родин. Відтоді понад п’ять тисяч військовослужбовців отримали медичну та психологічну підтримку. Нині лікарня є одним з провідних медичних закладів, де можуть пройти реабілітацію військовослужбовці. Завдяки старанням медиків і керівництва закладу тут роблять перші кроки після важких травм захисники України. Всі працівники лікарні досі згадують одного військового зі складним пораненням, який зовсім не ходив. Бачили б ви його очі, що сяяли щастям і вдячністю, коли після спеціального курсу реабілітації, поєднаного з турботою та любов’ю тутешніх фахівців, він пішов з паличкою сам! А нещодавно, пригадує Любомир Синоверський, місяць занять з кваліфікованим логопедом допоміг відновити мовлення військового зі складним посттравматичним стресовим розладом, який до того взагалі не міг говорити.

Люди, які повертаються з війни, потребують не лише фізичної реабілітації, а й внутрішнього відновлення. І тут, у мальовничому куточку Дністровського каньйону, оповитому подихом давнини (в цій місцевості знайдено, зокрема, два поселення трипільської культури, одне з яких у печері Вертеба), планують також створити для них місце, що дасть внутрішню силу продовжувати боронити країну від ворога, – Центр ментального здоров’я, де надаватимуть кваліфіковані психологічні послуги і нашим ветеранам, і родинам військових, дбаючи про їхнє повернення до соціуму та комфортне відновлення.

Любомир Васильович з колективом також запланували створення ще одного корпусу для лікування наших захисників, де вони зможуть знайти підтримку та професійну турботу, відновити власні фізичні та психологічні сили. «Тут мають лікуватися 50 пацієнтів. Кімнати на 2-3 особи, з усіма зручностями, – ділиться планами Любомир Синоверський. – Заклали також укриття, що типове для таких медичних установ, є ліфти, харчоблок – максимально все робитимемо для покращення умов перебування пацієнтів, які відновлюватимуть власне здоров’я після перебування на фронті. Дуже хочу сподіватися, що нам вдасться його завершити якнайшвидше, можливо, навіть наступного року».

Тернопільський національний медичний університет ім. Івана Горбачевського плідно співпрацює з Більче-Золотецькою обласною лікарнею реабілітації. Зокрема, відповідно до навчальних програм студенти спеціальностей «Фізична реабілітація» та «Фізична терапія, ерготерапія» проходять клінічну практику на її базі. Впродовж тривалого часу перебування у Більче-Золотецькій обласній лікарні реабілітації наші студенти мають можливість і спостерігати за пацієнтами, і проводити лікувальні та оздоровчі заходи, застосовуючи індивідуальні реабілітаційні програми та здобуваючи безцінні практичні вміння й навички.

До слова, до того, як Любомир Васильович очолив цю лікарню, заклад навіть не мав ліцензії на проходження медичної практики. З його приходом Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації розпочала новий виток у своїй історії. Власне, саме нині, як ніколи, належне функціонування таких закладів надзвичайно важливе для нашої країни.

На запитання, що для нього означає перемога у регіональному відборі на здобуття високої медичної нагороди – ордена Святого Пантелеймона, Любомир Васильович лише скромно відповідає:

«Мабуть, те, що товариство Тернопільщини пошанувало мою працю».

Приклад Любомира Синоверського переконує, що служіння людям полягає не лише у відкритті нових відділень чи сучасному обладнанні. Це служіння виходить з прагнення творити добро, з любові до інших та їхній щирій підтримці. У Більче-Золотецькій обласній лікарні реабілітації щоразу маленький крок пацієнта після важкої травми стає великим досягненням усього колективу. І таке щоденне служіння – направду найвище покликання кожного істинного медика.

Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА

Світлини Миколи ШОТА