9 березня 2024 року минає 210 рокiв з дня народження батька української нацiї, великого генiя Тараса Шевченка. З цiєї нагоди у Тернополi вiдбулись пам’ятнi заходи. Бiля пам’ятника Тарасу Шевченку зiбрались духовенство, тернополяни, представники влади. Священник вiдправив молебень, а присутнi поклали квiти до монумента Великому Кобзарю. 

Довiдково. Тарас Шевченко народився у селi Моринцi Київської областi (зараз це Черкаська область) у багатодiтнiй родинi крiпакiв. У нього було 5 сестер та 2 брати. З раннього вiку вiн виявляв здiбностi до поезiї та малювання. У дяка вiн навчався грамоти. Коли хлопчиковi було 9 рокiв, померла його мати, а батько одружився ще раз. Мачуха жорстоко поводилася з дiтьми.

Тарасовi було лише 11 рокiв, коли вiн осиротiв. Хлопчик наймався на рiзну важку роботу i шукав собi наставника, щоб вчитися малюванню. Пiд час пошукiв вчителя вiн їздив рiзними мiстами. Зрештою потрапив у наймицтво. З 1829 по 1831 роки Тарас жив у Вiльнюсi, де юнак багато малював i майстерно опанував олiвець. 1838 року його друзi художник Карл Брюллов та поет Василь Жуковський викупили Шевченка з крiпацтва.

Здобувши свободу, Тарас Шевченко у 1838-1843 роках Шевченко навчався у Петербурзькiй академiї мистецтв. Цей перiод вiн називав найсвiтлiшим у своєму життi, описуючи його в автобiографiчнiй повiстi “Художник”. Тут вiн багато малював, успiшно справлявся з iспитами, а також створив рукопис своєї майбутньої збiрки поезiй “Кобзар”.

Дуже важливим роком для Тараса Шевченка став 1840. У продаж вийшла перша друкована версiя “Кобзаря”, в якому вiн висловив протест проти влади та прагнення свободи. Росiйська iмперiя пiддала збiрку цензурi, а росiйськi критики агресивно прокоментували творчiсть поета.

В 1843-1847 роках повернувся до України i багато подорожував багатьма мiстами, робив замальовки i писав патрiотичнi вiршi. Пiд час подорожей Шевченко написав багато антиiмперських творiв, якi не могли бути надрукованi, але їх таємно передруковували i вчили напам’ять. В 1845 роцi вiн написав свiй знаменитий “Заповiт”.

В 1947 роцi Шевченка заарештували за “мрiї про можливiсть Українi iснувати як окремiй державi”, виказанi у його збiрцi “Кобзар”. Пiсля цього Шевченко 10 рокiв провiв в арештах i засланнях, i продовжив писати i малювати попри сувору заборону.

Пiсля звiльнення йому було заборонено вiдвiдувати Україну. В 1859 йому нарештi дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж роцi. У 1860 роцi вийшла остання збiрка Шевченка “I вирiс я на чужинi…”, де вiн висловив свої погляди на життя. У 1861 роцi вiн помер в Петербурзi, а перепоховали його в Каневi на Чернечiй горi згiдно з його заповiтом.

Тарас Шевченко був талановитим художником – вiн створив понад 1300 картин, iз яких до нашого часу збереглися понад 800. До власних творiв поет створював iлюстрацiї, любив малювати автопортрети. Твори Тараса Шевченка перекладенi бiльш нiж ста мовами свiту. 1384 пам’ятники Тарасовi Шевченку встановлено у свiтi. Перший пам’ятник Тарасовi Шевченку встановили 1881 року в мiстi Форт-Шевченко.

Слова Тараса Шевченка, що надихають та допомагають боротися за Україну:

Борiтеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, I воля святая!

Вогонь запеклих не палить.

I на оновленiй землi врага не буде, супостата, А буде син, I буде мати, I будуть люди на землi.

В своїй хатi своя й правда, i сила, i воля. Нема на свiтi України, немає другого Днiпра,

Свою Україну любiть. Любiть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа молiть.

Наша дума, наша пiсня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На днi моря поле.

Кохайтеся ж, чорнобривi, Але не з москалями, Бо москалi – чужi люди, Роблять лихо з вами.

Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!

В своїй хатi своя й правда, I сила, i воля.

I возвеличимо на диво I розум наш, i наш язик.