На Тернопільщині у Коропецькій громаді перебуває польська делегація на чолі з прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким.

Про це розповіла кореспондентка Суспільного Богдана Савицька, яка працює на місці події.

За її словами, делегація відвідала кладовище в колишньому селі Пужники. Тут колись жили поляки. Учасники поклали квіти до каплички, встановленої на місці зруйнованого костелу, та до головного хреста на кладовищі.

“Сьогодні перебуваємо тут у такий час, коли тиран намагається знищити незалежну, суверенну, вільну державу Україну. Мусимо розуміти, Росія завжди буде використовувати волинську карту, щоби забити клин поміж поляками й українцями. Ми не можемо цього дозволити. Особливо зараз. Бо зараз українські воїни б’ються за свою свободу, за свою незалежність і право на життя своєї держави. Але ціла Україна б’ється також за Польщу і всю Європу. Б’ється за нашу безпеку і наше майбутнє. Щодня гинуть українські воїни у цій боротьбі. Маємо бути вдячними їм за це”, – сказав Матеуш Моравецький.

Поблизу кладовища в Пужниках з травня працюють археологи. Вони показали свої знахідки членам делегації. Про це розповів Суспільному волинський археолог, який тут працює, Олексій Златогорський.

Серед знайденого – майже дві сотні артефактів: монети, гільзи, жетони, осколки снарядів та ножиці. Одна з монет належить до XIX століття. Також на цвинтарі в ліквідованому радянською владою селі шукають поховання тамтешніх мешканців.

У 1921 році в селі Пужники проживали 833 жителі, перед Другою світовою війною – 1 040 (більшість – поляки).

“За спогадами колишніх жителів села, під час першої радянської окупації 10 лютого 1940 року органи НКВС відправили до Сибіру 6 сімей мирних поселенців, майже 40 осіб. Згодом арештували й депортували ще кількох поляків. Також старожили розповідають, що в ніч з 13 на 14 лютого 1945 року деякі жителі села були вбиті. Їх поховали у колишній німецькій траншеї для санітарних поховань, яку німці не використали. Якраз це поховання тепер шукають”, – говорить Олексій Златогорський.

У Пужниках працює 4 археологи з товариства “Волинські старожитності” та 4 представники з Польщі. Мають дозвіл Міністерства культури на ці пошуки, повідомив Олексій Златогорський.

За його словами, останки шукають за розповідями людей, а також за німецькими знімками з Люфтваффе. Методом буріння натрапляють на можливі місця поховань. Бурять спеціальним буром, вручну. Коли розуміють, що на цій ділянці не може бути нічого, повторюють через певну кількість метрів. Коли натрапляють на щось, то риють траншеї. Загалом вже зробили 500 спроб пробурити землю і викопали 76 траншей, але захоронень поки не знайшли. До місць буріння поклали лампадки.

На цвинтарі колишнього села є приблизно два десятки могил. Щороку їх розчищають учасники польської молодіжної громадської організації. За час роботи знайшли й ніде не згадувані надгробки. Раніше вважали, що кладовище закінчується після лінії електропередач, яку проклала радянська влада, проте декілька поховань є й за її межами.

Представник скаутської організації “Союз польського гарцерства” Ярослав Ґурецький каже, що 4 роки зі скаутами впорядковує територію.

“Ми проводимо з нашою молоддю таку акцію патріотичного виховання, скаутську службу пам’яті. Останні 4 роки ми приїжджаємо сюди зі скаутами і працюємо на цьому цвинтарі. Тут прибрано, піднімаємо пам’ятники, які перевернулися за десятиліття, словом, впорядковуємо польські цвинтарі. Я точно не скажу скільки тут могил, це село було тут з 1 400 року, тому тут може бути тисячі поховань на цьому кладовищі. Виявилося, що та частина, яку ми розчистили – це одне, а тут, в чагарнику є ще поховання селян Пужників. У мене серце патріота, серце поляка, який хоче знайти всі місця, щоб повернути їх до пам’яті. Ми дбаємо про солдатські могили, ми дбаємо про цивільні могили. Куди б не закинула нас доля і скаутська пригода – ми туди їдемо і там працюємо”.