“Почаївська лавра мусить бути українською”: на Тернопiльщинi вiдбулася наукова конференцiя. Науковцi та священнослужителi Православної церкви України обговорили iсторiю та сьогодення Почаївської лаври. Це була перша Всеукраїнська наукова конференцiя ПЦУ, яку провели у Кременцi. Про це розповiв митрополит Тернопiльський i Кременецький Нестор.

Про це пише Суспільне.

Розпочали захiд iз молебня у Преображенському соборi.

Участь в обговореннi взяв доктор фiлологiчних наук з Києва Микола Тимошик. Професор розповiдає, захiд присвятили 90-рiччю української манiфестацiї пiд Почаївською лаврою. У вереснi 1933 року пiд стiнами святинi зiбралися 20 тисяч людей.

“На той час це була проросiйська твердиня i молодь, зокрема гiмназисти й студенти, органiзували антиросiйську акцiю. Уявiть собi, коли пiсля урочистої церковної церемонiї увесь клiр промосковський, бо тодi митрополит Дiонiсiй представляв iнтереси росiйської церкви, виходить зi святинi Почаєва, то в той час раптом молодь, зiнiцiювавшись довкола, почала скандувати: “Геть росiйську церкву!”, “Хочемо українцiв”, “Хочемо українською мовою служби” i в той момент величезне сорокаметрове полотнище жовто-синього стягу спадає з головної дзвiницi. На жаль, про цю подiю сьогоднi ми дуже мало знаємо. Волинь фактично знаходиться в тенетах московської церкви, московського духу, московського православ’я, тому ця конференцiя, яка сьогоднi проводиться з участю дослiдникiв, вчених, священникiв, якраз має на метi засвiдчити, що ми українцi, що тут є український дух i святиня на святiй Почаївськiй горi є православною святинею народу i має належати Українi”.

Ще один спiкер конференцiї — протоiєрей Василь Хомiцький. Вiн дослiджує iсторiю Почаївської лаври.

“Джерела знищенi i треба вiдшукати iнформацiю, донести до пересiчного українця, щоб вiн зрозумiв, бо люди не знають, що на мiсцi Успенського собору був Троїцький собор. Вони не знають, що Троїцький собор будував архiтектор Щусєв, який пiзнiше будував мавзолей Ленiна. Люди не знають, що вiдколи Лавра була пiдпорядкована московському патрiархату, то серйознi грошi видiляли керуючому архiєрею та вiкарному єпископу, щоб вiн русифiкував українцiв”.

У конференцiї взяв участь митрополит Луцький i Волинський Михаїл. Вiн розповiв, що на Волинi з московського патрiархату вийшли 150 церков, ще 400 залишаються. Бiльшiсть iз них — на кордонi з Бiлоруссю. Митрополит каже, наявнiсть таких церков несе безпосередню загрозу Українi, тому вирiшувати питання заборони московського патрiархату потрiбно на державному рiвнi.

“Почаївська лавра для мене не лише святиня. Це храм, в який найбiльше й найчастiше я ходив, був там ченцем, а також келiйником намiсника — митрополита Якова. Щодо змiни юрисдикцiї у Почаївськiй лаврi, це залежатиме вiд держави в першу чергу i виключно вiд неї. Чому вiд держави, а не вiд ченцiв? Ченцi з рiзних регiонiв приїхали i можуть поїхати. Але майно, в якому перебувають цi ченцi — належить українськiй державi. Щодо ченцiв —якщо держава передає майно ПЦУ, то ченцi, як там перебували тимчасово — або переходять до ПЦУ або вони звiдти виїжджають. Невиїзд може бути лише в одному випадку — якщо вся спiльнота УПЦ заявить про те, що вона бажає об’єднатися з ПЦУ, в такому випадку треба просто вiдмовитися вiд Москви. Хоча найiдеальнiше — це об’єднання трьох гiлок православних – ПЦУ,УПЦ i УГКЦ. Бо на Почаївську лавру також претендують греко-католики, вони робили непоодинокi заяви. Я вважаю, що три церкви повиннi об’єднатися в одну церкву i бути в статусi Київського патрiархату”.

Свою думку про перехiд Почаївської лаври до ПЦУ висловив настоятель Кременецького Преображенського собору Володимир Буграк. “Найкраще було би, щоб це був крок зi сторони монахiв. Щоб вони це осмислили i сказали: “Нi, ми не хочемо бути пiдпорядкованi Москвi”. Але вони є частиною релiгiйної органiзацiї, яка кричить, що вони не пiдпорядкованi Москвi. Вони добре знають факти i добре розумiють своє пiдпорядкування, але не хочуть виходити зi своєї сфери впливу. Тому навряд чи варта чекати крокiв з їхнього боку. Українське суспiльство набагато швидше дозрiває, нiж дозрiває церква. Саме iнiцiатива українського суспiльства спонукала церкву, зокрема ПЦУ та УГКЦ, перейти на новий стиль. Саме суспiльство стало рушiєм церкви, а не церква рушiєм суспiльства. Те саме стосується й української держави. Українське суспiльство до цього дозрiло, а владнi керiвники до цього не дозрiли. Їхнiй крок — заборонити УПЦ МП в Українi й робити подальшi кроки”.

Говорили також i про майно лаври. Вчений секретар Кременецько-Почаївського державного iсторико-архiтектурного заповiдника Володимир Собчук каже, проблемою залишається те, що майно Почаївської лаври не облiковане i доступу до нього зараз не мають.

“Загалом заповiдник отримав свого часу вiд держави тiльки архiтектурнi споруди, якi є пам’ятками архiтектури, бо не все, що є на територiї лаври — є пам’ятками архiтектури. До решти заповiдник не мав вiдношення, нiхто цього нам не передавав i не мiг передати, бо воно не входить у комплекс. Всерединi є багато художнiх цiнностей, на якi заповiдник нiяк не може впливати, вони є необлiкованими. Наприклад, ми не знаємо, що є в лаврськiй бiблiотецi. Разом з тим у Почаївськiй лаврi є вагомi пам’ятки загальнонацiонального значення, їх важко вивезти звiдти пiд час виселення. Це iконостас Успенського Собору, мощi Iова Почаївського, споруда над вiдбитком Божої Матерi та iншi високохудожнi речi. Як ми можемо отримати доступ? Очевидно, держава мала би зобов’язати представити облiк всiх цiнностей”.

Митрополит Тернопiльський i Кременецький Нестор каже, цiєю конференцiєю намагалися заохотити науковцiв дослiджувати iсторiю Почаївської лаври саме як української святинi.

“Громадськiсть досi не усвiдомлює, що Почаївська лавра — це не осiдок росiйської церкви в Українi, якою останнiм часом вона стала, а що це дiйсно українська святиня, заснована українськими ченцями ще в 13 столiттi. Дiйсно багато проукраїнських рухiв завжди були частиною Почаївської лаври. Тому конференцiя повинна розкрити iсторiю Почаївської лаври, пролити свiтло на все, що лавра зробила для українського народу”.