Цей день в історії: 9 серпня група енкаведистів викрила повстанців у одній з печер на Тернопіллі
9 серпня 1945 р. група енкаведистів у кількості 20-ти найманців із Сапогова викрила повстанців.
Історію героїчного минулого наших звитяжних борців за свободу у гміні Верхнє Кривче, колишній сільській гміні, яка входила до Борщівського повіту Тернопільського воєводства ІІ Речі Посполитої, розповіла краєзнавиця Ганна Черкаська.
Семеро безстрашних, для яких не закінчилася Друга світова
– Глинка-1 неподалік с. Верхнє Кривче (невелика печера на 20 м), після Другої світової був боївкою УПА Степана Слишинського.
9 серпня 1945 р. група енкаведистів (20 найманців із Сапогова) викрила повстанців. Оточили грот, на узвишші поставили три скоростріли, націлені на вхід, і наказали виходити по одному. Хлопці мовчали. Облога тривала 2 доби, – розповідає краєзнавиця.
«Визволителі» часто використовували в печерах отруйний газ, однак тоді розпалили вогонь біля входу, сподіваючись викурити повстанців. Марні спроби мало не завели їх у глухий кут.
– Послали лісника Бугеру з запискою, в якій наказали здатися. Українці не відповіли, – продовжує Ганна Черкаська. – У ніч проти 10 серпня оточені вибрали момент прорватися з боєм: четверо повстанців вибігли і кинулися в різні боки. Перші Петро Олексин («Тарас») та «Шелест» врятувались. Дмитра Головатого («Гала») 1922 р.н. та Степана Чернецького («Твердий») 1927 р.н. скосив вогонь енкаведистів.
Троє залишились у гроті й відмовились виходити. 10 серпня енкаведисти замінували грот і підірвали його.
Від потужного вибуху під землею загинули:
Бездітний Іван («Соловій») 1921 р.н.
Бугера Дмитро («Недоля») 1915 р.н.
Матіїв Петро («Зубенко») 1922 р.н.
Фото з вільних джерел
