У мережi опублiкували документальне iнтерв’ю зi спогадами про українського поета-дисидента Василя Стуса. 93-рiчний Дмитро Омелянчук, який очолює Музей Стуса у його рiдному селi Рахнiвка на Вiнниччинi, розповiв про унiкальнiсть музею, цiннi експонати, а також подiлився спогадами про Василя Стуса.

Дмитро Омелянчук особисто був знайомий з поетом у дитинствi: жили по сусiдству. А вже у свiдомому вiцi поставив собi за мету прославляти обдарованого й незламного земляка.

Дмитро Омелянчук біля Музею Стуса

«Музей для мене з роками став не просто його обовʼязком, а покликанням. А Василь Стус – символом непохитностi та незламностi. Найбiльше менi запам’ятався момент, коли Василь в 47-му, важкому, голодному роцi збирав колоски. Приїхав сюди на канiкули, їсти було нема чого, i ми ходили збирати колоски. Але його наздогнав сiльський охоронник, посiк батогом по спинi, колоски розсипав, i Василь пiшов додому. А на другий день це поле переорали. Така була ситуацiя, таке було ставлення до людей й до життя», – згадує Дмитро Омелянчук, директор музею Василя Стуса в Рахнiвцi.

У 1990-му Дмитро Омелянчук взявся за створення музею Стуса, щоб в майбутньому зробити його центром виховання та розвитку молодi зi всiєї України. З роками вдалося зiбрати понад 600 унiкальних експонатiв: тут i стусiвська колиска, вишиванка, гiтара, патефон та iншi предмети побуту й одягу.

Дмитро Омелянчук біля Музею Стуса

«Пiсля проголошення Незалежностi України про Василя Стуса почали говорити вголос як про генiального поета та дисидента та борця з тоталiтарним режимом. Бо до цього казали, що це рецидивiст, який зрадив українському народу, радянськiй владi та вiдбуває своє покарання. I в 90-му роцi до нас у Рахнiвку завiтав начальник УВД областi – генерал-лейтенант Тяжлов Вiктор Семенович й сказав: «Мiлiцiя посадила Стуса, а ми його хочемо реабiлiтувати. Ти не проти, щоб ми у вас у школi вiдкрили кiмнату музей?» А я був «за»! Так i вiдкрили музей та почали збирати експонати», – каже Дмитро Омелянчук.

Зйомки iнтерв’ю вiдбулися за пiдтримки Благодiйного фонду «МХП – Громадi» в межах проєкту «Збереження культурної спадщини українцiв». Завдяки фiнансовiй пiдтримцi Фонду в розмiрi 100 тисяч гривень вдалося модернiзувати та оновити музей Стуса вiтринами, стелажами та технiчним обладнанням.

Запис інтервʼю Дмитра Омелянчука

Благодiйний фонд «МХП – Громадi» окрiм Музею Стуса в Рахнiвцi, пiдтримав ще п’ять музеїв: музей-садибу В’ячеслава Чорновола на Черкащинi, музей композитора Миколи Леонтовича на Вiнниччинi, музей Василя Симоненка в Черкасах, музей Трипiльської культури на Черкащинi, Нацiональний музей народної архiтектури та побуту України в Києвi. Й надалi буде вiдновлювати й пiдтримувати українськi музеї, аби зберегти унiкальнi артефакти та розвивати музейний туризм серед українцiв.

Тюремна кімната Стуса

“Ми живемо в перiод, коли українцi по-новому вiдкривають власну iсторiю, шукають вiдповiдi на важливi питання в традицiях та обрядах, намагаються осягнути себе через пiзнання власного корiння. У цьому процесi надзвичайно важливу роль виконують музеї. Бо музеї збирають унiкальну iнформацiю, фiксують важливi дати, шукають першопричини. Причому цей вклад роблять не лише великi нацiональнi музеї, але також маленькi локальнi, де почасти можна знайти якiсь унiкальнi артефакти”, – розповiдає Тетяна Волочай, директорка благодiйного фонду “МХП – Громадi”.

Документальне iнтерв’ю про Василя Стуса вже доступне на YouTube-каналi Благодiйного фонду “МХП – Громадi”.