Спеціалісти відділу контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області пояснюють усі тонкощі перезимівлі посівів озимих культур. Адже погані умови перезимівлі можуть частково пошкодити рослину, а можуть привезти і до повного вимирання.

Фактори які загрожують посівам озимих:

• Вимерзання – при критичних для культури мінусових температурах (особливо коли вони встановлюються раптово, або відразу після відлиги) настає вимерзання, яке призводить до загибелі рослин. Вільні молекули води між клітинами перетворюються на кристали льоду, це і є основна причина пошкодження сходів. Після відлиги такі рослини втрачають тургор, швидко жовтіють та гинуть.
• Випирання – висівання культури у пухкий, щойно зораний ґрунт нерідко призводить до випирання. Коли ґрунт починає поступово осідати, коренева система озимини пошкоджується і вузол кущення утворюється над поверхнею ґрунту. Також спричинити випирання можуть різкі перепади ранньовесняних температур.
• Вимокання – перезволоження ґрунту, а також осінній застій води на полях призводять до вимокання рослин. Особливо небезпечна «зайва» волога слабким сходам, що встигли утворити лише 2-4 листки та ще не увійшли у фазу кущення. Вимокання призводить до загибелі посівів, ураження кореневої системи хворобами, уповільнення процесів росту та розвитку.
• Випрівання – тривале перебування під великим шаром снігу може стати критичним для озимих, оскільки воно призводить до вуглеводного виснаження, розкладання органічних речовин, а потім і ураження так званою сніговою пліснявою. Але така небезпека загрожує лише ослабленим рослинам або тим, які дуже тривалий час перебувають під снігом, коли він тане надто пізно.
• Льодяна кірка – буває двох видів – висяча і притерта. В першому випадку відбувається часткове танення снігу з пізнішим його замерзанням. На поверхні снігу утворюється льодяна кірка, а під нею рихлий сніг або пустота. Цей вид льодяної кірки є не таким страшним, він навіть може виконувати захисну функцію. Але при тривалому збереженні під нею може утворюватись парниковий ефект. Рослини починають вегетувати, але за недостатньої аерації жовтіють та гинуть.

Тому озимину важливо вміти «захищати» у період перезимівлі. А для того, щоб це ефективно робити, потрібно насамперед визначити головні фактори, які можуть зашкодити нормально «пережити» зиму.

Для боротьби з явищами, які призводять до загибелі озимих культур існує ціла низка заходів, від яких залежать ґрунтово – кліматичні умови, стан посівів та погодні умови.

Як боротися з шкідливими факторами?

Вибір сорту. Для зменшення шкоди, спричиненої вимерзанням, необхідно використовувати найбільш морозостійкі та зимостійкі сорти озимих.

Фосфорно-калійні добрива. Внесення під посів фосфорно-калійних добрив – це необхідні рослинам на всіх фазах розвитку. Нестача фосфору і калію зменшує стійкість рослин до вимерзання.

Снігозатримання потрібне для того, щоб вберегти культури від вимерзання та повної загибелі під час великих морозів. Його проводять під час випадання снігу снігозатримувачами, утворюючи валки поперек руху панівних вітрів. Також для затримання снігу можна використовувати куліси.

Мілкий закритий дренаж та облаштування системи відвідних канав на полях потрібні, щоб попередити вимокання. Також необхідно систематично вносити мінеральні та органічні добрива, вчасно вапнувати кислі ґрунти.

Строки висіву. Їх потрібно дотримуватись, щоб запобігти випріванню. Рання сівба може привести до переростання озимих, надто пізня — до їх недорозвинення. Також це призведе до формування густого травостою, при якому ґрунту буде важко промерзати.

Отже, основним фактором підвищення продуктивності озимих є поліпшення структури посіву, яка зумовлюється густотою стеблостою, що насамперед залежить від норми висіву, строків сівби, польової схожості насіння та виживання рослин.

Звертаємо вашу увагу, що на ріпаку озимому обов’язково потрібно проводити осінню ріст регуляцію для формування до входу у зиму рослин із потужним стрижневим коренем.

Ефективним заходом регулювання росту та розвитку озимини є також осіннє підживлення мінеральними добривами (переважно фосфорними та калійними). Ці добрива посилюють кущення рослин та розвиток кореневої системи, сприяють більшому нагромадженню вуглеводів та проходженню в рослинах інших фізіологічних процесів, з якими пов’язано їх загартовування.

Для прикладу, в нашому регіоні загибелі озимої пшениці зазвичай невисокий і не перевищує – 5-10%. Причиною цього є погодні та кліматичні умови регіону. Однак, бувають роки, коли екстремальні погодні явища не дають рослині нормально рости. Вважається, що період стику зими та весни – найбільш небезпечний для озимої пшениці. В цей час, коли танення снігу змінюється морозами, рослини найбільш вразливі до температурних перепадів. Тоді морозостійкість рослини падає до – 11-12°С, що значно зменшує імовірність того, що перезимівля озимої пшениці пройде без втрат.

Щоб вчасно виявити можливі проблеми та запобігти їм, необхідно уважно слідкувати за станом посівів та погодними умовами. Після закінчення осінньої вегетації озимих, поля обов’язково обстежують. Таким же обов’язковим є обстеження навесні після відновлення вегетації. Але варто проводити і додаткові обстеження полів, якщо зимові кліматичні умови є несприятливими та виникає ризик пошкодження посівів.

Сукупність правильної агротехніки вирощування, гарного посівного матеріалу та сприятливих умов – запорука високих та стабільних врожаїв!