Колись класик сказав, що революції виносять на поверхню негідників. Саме негідники та авантюристи пожинають плоди революції, здобутої у боротьбі ідеалістами. Негідник може дискредитувати будь-яку ідею. Тому вони швидкими темпами втрачають підтримку простого народу.

Одна з «активісток» під час «перфоменсу» на сесії Тернопільської міської ради

«Громадський рекет» як професія

Україна після Революції Гідності перетворилася на справжній клондайк для представників «громадського рекету». Адже це так просто: за допомогою «громадської активності» вибивати вигоди для себе «рідного». А будь-які дії правоохоронців щодо себе назвати «політичним тиском». Проте факти річ уперта. Останнім часом дедалі частіше ловлять псевдоактивістів на вимаганні, здирництві і шахрайстві.

Зокрема, кілька днів тому у Києві затримали одну таку собі «активістку» громадської організації Людмилу Котенко за вимагання в однієї із будівельних компаній 200 тис. дол. США. Саме таку «скромну суму» псевдоактивісти вимагали за зменшення активності у протидії забудовнику. До цього згадана організація стояла на сторожі «інтересів народу». Думаєте — це одинокий випадок? Аж ніяк. Кілька місяців тому київська прокуратура спільно з СБУ затримали голову Всеукраїнської громадської організації «Бюро з питань захисту екології та здоров’я». Встановлено, що затримана особа – так званий «еколог» вимагав у підприємства щотижнево сплачувати «данину», за місяць набігало близько 200 тис гривень. У вересні 2017 року у Хмельницькому затримали членів «громадської організації», які промишляли здирництвом з підприємців і вимагали 10 тис. дол. США. На Львівщині за подібним звинуваченням затримано «журналіста-активіста», за вимагання коштів у чиновника Автодору.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Землю, вартістю понад 900 тисяч гривень, забрали в орендаря на Тернопільщині

І таких прикладів хоч греблю гати. Під виглядом «громадської активності» відбувається шантаж, вимагання, здирництво. Саме тому серед громадських активістів хвилю сильного обурення викликала ініціатива змусити їх заповнювати електронні декларації. Тоді б «бідним» активістам довелося публічно декларувати мільйони невідомого походження. Пояснювати, як вони без роботи, без сталих доходів примудряються купувати квартири, дорогі машини, брендовий одяг.

Активісти по-тернопільськи: скандальні політики з олігархічних партій

У Тернополі теж «народилася» каста так званих активістів. Вони теж, щось намагаються пікетувати, попалити гуму, покричати на сесії міської ради. Заявляють, що захищають інтереси громади. Однак, на відміну від інших областей України, тернопільські «активісти» – це професійні політики та представники різних політичних партій, які провалилися на минулих виборах, але хочуть за будь-яку ціну прорватися у хоч якусь раду.

На минулих виборах тернопільські активісти балотувалися у міську раду від олігархічних партій, які фінансувалися відомими олігархами. Тернополяни своїм голосом показали своє ставлення до таких проектів. «Карликові» партії провалилися, за активістів-політиків проголосували 70-90 тернополян (ймовірно родичі та близькі друзі). Але для них депутатський мандат залишається «ідеєю фікс». І вони намагаються хоча якось збільшити власний політичний рейтинг. Тому й переодягаються у «шкіру» активістів. При цьому залишаючись політиками.

Продовжуючи брати гроші в олігархів – реальних власників їх партій, вони обіцяють їм фракції у наступних скликаннях місцевих рад. Намагаються займатися вже згаданим «громадським рекетом». Протестують проти всіх і вся. Їх головний принцип: чим гірше у Тернополі, тим краще для нас. А головна мрія: на критиці та популізмі все таки проскочити у міську раду і виконати обіцянку дану їх партійним босам-олігархам.

А що тернополяни? А тернополяни розумні і мудрі. Вони не хочуть бути іграшкою ні політиканів, ні псевдоактивістів. Тому ігнорують акції таких політиків-активістів. Для тернополян важливі інтереси Тернополя та тернопільської громади, а не політиків-невдах з олігархічних партій.

Микола Савченко