Бійці загинули 6 квітня поблизу Часового Яру на Донеччині. Зранку з ними попрощалися на Майдані Незалежності в Києві, а ввечері тіла загиблих зустріли в Тернополі.

Під час панахиди за загиблими Героями. Фото: Суспільне Тернопіль

Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з побратимами та знайомими загиблих бійців.

“Привид”, друг загиблих бійців. Фото: Суспільне Тернопіль

“Сьогодні ми зустріли двох моїх близьких друзів — друга “Химеру”, друга “Норда”. “Химера” — це мій кум, він хрестив мого сина, а “Норд” — це кум “Химери”. Ще задалеко до повномасштабної, ще задалеко до АТО ми знали, до чого готуємось. Це було наше хобі, наше захоплення, ми вже тренувались разом. Дружили майже 15 років. Цей марш “На щиті”, який ми проводимо, надзвичайно важливий для України, жителів міста, тому що всі повинні знати, що ці два герої віддали життя за безпеку кожного. Маршрут руху пролягає вулицями, які важливі для сімей і моїх побратимів “На щиті”. Це пам’ятні вулиці, десь жили, десь працювали, “Дім ветерана”, вулиці, якими бігав “Норд”, тренувався кожного ранку”, — розповів друг

Наталя Козак, знайома Тараса Петришина. Фото: Суспільне Тернопіль

“Ми сьогодні зібралися великою танцювальною сім’єю “My dance family”, щоб віддати останню шану воїнам Сергію і Тарасу й підтримати його донечку, яка танцює в нашій танцювальній сім’ї, та маму Таню і всю велику родину. Ми щиро їм співчуваємо, а воїнам — велика честь героям України”, — сказала знайома Тараса Петришина Наталя Козак.

“Фантом”, боєць “Сталевої сотні” 67-ї ОМБр. Фото: Суспільне Тернопіль

“Сергія знаю дуже давно — чудовий командир, опора, лідер, підтримка. Тарас був завжди на позитиві підтримував у складних ситуаціях. Втратили командира і нашого товариша Тараса. Важко підібрати слова, щоб щось сказати, все сказано, але, як завжди, цього замало”, — розповів боєць “Сталевої сотні” 67-ї ОМБр з позивним “Фантом”.

Марічка Вовчок, подруга Сергія Коновала з чоловіком та дитиною. Фото: Суспільне Тернопіль

“Ми знали Друга Норда давно, чоловік воював з ним. Він якраз приїхав у відпустку, він також воює. А я Норда знала, відколи він пішов в організацію. Ми давно разом їздили на різні вишколи, разом працювали на “революційному” ютуб-каналі, де він був оператором. І загалом уся діяльність в організації була разом, пліч-о-пліч. Сергій був дуже світлою людиною. Ніхто не очікував, ніхто не думав, що так станеться. Насправді, це великий шок для всіх нас, для тернопільського осередку, для України, для всіх українців”, — говорить подруга Сергія Коновала Марічка Вовчок.

Діти з танцювальної студії “My dance family” прощаються з бійцями. Фото: Суспільне Тернопіль

“З Сергієм ми знайомі вже років десять. Для цієї людини проводжу паралель з Романом Шухевичем. Він також був всесторонньо розвинений: і в спорті, і в культурі, і в мистецтві, і в громадській діяльності, і в політичній діяльності, у вихованні молоді, як бойовий командир. Тарас прийшов на початку повномасштабної. Він міг взагалі не йти на війну, тому що в нього були на те причини зі здоров’ям. І міг не займати бойову посаду. Перед тим він був заступником командира батальйону, але попросився в бойовий підрозділ до Сергія, його заступником. Він хотів служити в бойовому підрозділі”, — сказав командир роти вогневої підтримки Назар Сарабун.

Назар Сарабун, командир роти вогневої підтримки. Фото: Суспільне Тернопіль

“Ця втрата дуже важка, тому що, по-перше, це офіцери з колосальним бойовим досвідом, по-друге, люди з національною свідомістю, яких зараз, на жаль, не так багато залишається, бо вони гинуть на війні. Тому відчуття повної пустоти. Її неможливо чимось заповнити. Таких людей ми вже не отримаємо найближчими роками”, — розповів Назар Сарабун.

Прощання з загиблими воїнами. Фото: Суспільне Тернопіль

Громада Тернополя буде прощатися з Сергієм Коновалом і Тарасом Петришиним у середу, 10 квітня, об 11 годині в Домі печалі на вулиці Микулинецькій. Цей день в Тернопільській громаді оголосили днем жалоби.