Робить павербанки і ліхтарики для бійців: школяр із Заліщиків отримав медаль «За жертовність і любов до України»

Два роки поспіль Влад постійно допомагає українським захисникам. Він виготовляє потужні павербанки і спеціальні ліхтарики для військових.

Хлопець почав волонтерити, коли йому було лише 13. Батько хлопця, Назар Калакайло, розповідає, що потяг до техніки у сина був завжди. Разом із дружиною Світланою вони займаються поліграфією, і діти – Влад та 10-річна Вероніка – змалечку бачили, як важливо допомагати іншим.

«Ми підприємці, до нас часто звертаються за допомогою – чи на лікування, чи на армію. Ми нікому не відмовляли, і Влад на цьому виріс, – розповідає пан Назар. – Але він занурився у це значно глибше за нас. Це його особистий вибір і велика щоденна праця».

Владислав згадує свої перші кроки так:

«Я з дитинства люблю електроніку. Спершу відвідував «Станцію юних техніків», паяв якісь машинки. Потім тато купив мені перший паяльник, і я почав ремонтувати дрібну техніку. Коли почалася війна, побачив, як знайомий тата друкує на 3D-принтері деталі для ЗСУ. Мені це так сподобалося, що я попросив батьків: «Купіть і мені принтер».

Батько підтримав захоплення сина. Спершу вдома з’явився один принтер, згодом – другий. Нині у Влада їх уже чотири, і вони працюють майже без зупину.

Перші вироби Влада були максимально простими. Він буквально шукав деталі під ногами: збирав у магазинах використані електронні сигарети, діставав звідти акумулятори та робив із них перші ліхтарики. Нині ж масштаби роботи підлітка вражають навіть досвідчених майстрів.

Влад став частиною спільноти «Янголи світла», де понад 150 волонтерів із усієї країни об’єднують зусилля та діляться досвідом.

«Кожного місяця виготовляю понад сто павербанків, – ділиться цифрами юний волонтер. – Потужність різна: є на 30 тисяч міліампер, а буває, що хлопці просять і на 80 тисяч. Собівартість одного пристрою на 30 тисяч – приблизно 520 гривень. Я збираю пожертви в соцмережах і на ці гроші купую акумулятори, плати та кнопки».

Батько Влада наголошує на принциповості сина у фінансових питаннях: «На себе він не витрачає ні гривні з пожертв. Все, що люди переказують, до копійки йде на матеріали. Він сам знаходить постачальників, сам домовляється про ціни. У своїй справі він повністю незалежний».

Надійним тилом для юного майстра став благодійний фонд «Деренівка за мир» і його керівниця Марія Войцеховська. Саме вони беруть на себе логістику та допомагають із запитами від військових.

«Саме пані Марія повела мене на нагородження, це був її сюрприз мені на день народження, – каже Влад. – Ми працюємо дуже тісно: фонд готує сухпайки та допомогу, а я доповнюю їхні посилки павербанками. Так воно швидше і надійніше доходить до фронту».

Військові високо цінують роботу хлопця. На день народження захисники навіть подарували йому справжній дрон,  такий, якими нищать ворожу техніку.

«Вони мене навчили літати, але спершу наказали тренуватися на симуляторі, щоб не розбив. Нині у вільний час проходжу навчання. Можливо, в майбутньому піду в дронові війська», – каже Влад.

У школі хлопець найбільше любить фізику та технології. Після закінчення 9-го класу планує вступати до технічного коледжу в Чернівцях, щоби стати професійним інженером-електронником. Батьки настільки вірять у сина, що планують облаштувати йому окрему професійну майстерню, адже запитів від військових стає чимраз більше.

А ще Влад розповів про свою найбільшу мрію, каже, – це перемога України.