Було б величезною помилкою недооцінювати керівництво кремля, сприймаючи його дії як «передсмертну судому» путінського режиму, що прогнив. Російська влада повністю розуміє, що «перемога на полі бою» стала предметом для обговорення лише як фантастичний твір, який не має під собою ніякого реального ґрунту.

Ціла низка факторів унеможливила «вогневу» перемогу росії над Україною. Мужність та вправність українських Захисників, незламна воля всього народу України, допомога колективного Заходу, власне розгільдяйство та недостовірна базова інформація про реальний стан справ в Україні. Все це призвело до того, що росія «ув’язла» у «невійні», як муха в меду. Ні вирватися, ні злетіти, ні наїстися.

Але путін у жодному разі не відмовиться від своїх мрій про підкорення України та перетворення її на ресурсно-логістичний придаток «імперії». Він упевнений у тому, що рано чи пізно Україна «зламається». Він має величезні економічні, фінансові та військові ресурси, практично нескінченні запаси «гарматного м’яса». Єдине, чого йому не вистачає, це час.

По-перше – хвора стара людина розуміє, що їй залишилося не так багато. Жодний фотошоп і візуальні ефекти «майстрів кіно» вже не можуть приховати одутле обличчя і посинілі руки. Хвороби і час беруть своє і психічні розлади лише посилюють швидкість кінця, що наближається.

По-друге – навіть якщо справді «реальний путін» уже давно гниє на два метри під землею, а росією керують якісь «ляльководи» за допомогою «двійників» померлого діда, тим, кому зараз належить кремль, дуже невигідно затягування війни в тому вигляді, яка вона є на сьогодні.

Якою б не була потужна росія, об’єднана економіка та військова міць країн Заходу набагато сильніша. А Україна вже практично інтегрована до Західної орбіти. За останніми даними Кільського інституту світової економіки, зобов’язання західних країн перед Україною – вже надано та обіцяно фінансову, військову та гуманітарну допомогу – на початок жовтня становили $126 млрд.

На тлі власних економічних втрат від санкцій кремлю дуже не вигідно таке ставлення до України із боку Заходу. Ресурсний шантаж з боку росії не зміг суттєво залякати владу європейських країн, які швидко змогли знайти шляхи відновлення власних енергоресурсів.

Прямо впливати на європейське суспільство кремль не має достатньої можливості. Ліберальні європейці настільки були вражені злочинами росії в Україні, що готові допомагати українцям навіть за рахунок власного комфорту, аби ті злочини не перейшли з української на їхні землі. Тому зараз росія намагається максимально знизити можливість появи нових інформаційних приводів на кшталт звірств у Бучі чи Маріупольському театрі.

Ядерні погрози з боку кремля не мають жодного стосунку до реальних намірів. Ще раз – у кремлі не дурні! Тому натискати на «червону кнопку» розуміючи, що за цим настане неминуча відплата, яка унеможливить існування самого кремля, ніхто не збирається.

Кремль не робить те, що йому не вигідно. Усі ці новини про «генерали росії обговорили застосування ядерної зброї проти України», це лише «страшилки» для залякування населення. Як України, так і Європи.

А вигідно кремлю зараз максимально зменшити увагу міжнародного суспільства до війни в Україні за рахунок зосередження уваги європейців на власних проблемах. Це перше. Росія має стати для Європи менш «страшною», ніж внутрішні проблеми. Саме це намагається відтворити кремлівська пропаганда.

А друге – максимально придушувати українців, руйнуючи енергетичну інфраструктуру країни та провокуючи критичні «зимові складнощі» на додаток до постійного стресу, що провокують регулярні денні та нічні тривоги. Хоч би якою була стійка психіка, вона не може постійно перебувати «під стресом».

В цей час дуже зростає необхідність протистояння інформаційним загрозам. Тим більше, що останнім часом до інформаційних загроз можна віднести відвертий популізм окремих власних українських публічних осіб.

Ворог ще не зламаний, а вартість «споживчого кошика» для українців зросла далеко не на 20 відсотків, як запевняють деякі «шапкозакидачі»! Брехня не сприяє підвищенню патріотизму, а викликає лише роздратування та нерозуміння в українського суспільства.

Як би там не було все погано за часів СРСР, але від того режиму треба було б брати якісь елементи, які б зараз були у нагоді. Наприклад, єдиний інформаційний ресурс, який відтворював офіційну інформацію та офіційну позицію влади з тих чи інших питань. Свобода слова не може бути абсолютно некерованим потоком різної, часто протилежної, навіть ворожої інформації в сотнях малих і великих інформагентствах, якими забруднений інтернет-простір. За часів СРСР був ТАРС.

І він виконував свою функцію на 100%! Так, часи змінилися, але мати ЄДИНИЙ ОФІЦІЙНИЙ РЕСУРС, який би відображав ЄДИНУ ІНФОРМАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ – це потреба. Ні Сайт Президента України, ні сайти Міністерств та відомств із цим завданням не справляються. Читати можна все, що завгодно. Хочеш – телеграм-канал, хочеш – новини УНІАН, але кожен має право на отримання достовірної інформації з першоджерела, яке охоплювало б усі сторони життя нашої країни. Все інше – це порожні думки, чутки та «експертні оцінки».

В умовах «затяжної війни» на перший план виходить спокій та врівноваженість «тилу». Саме від психоемоційного стану населення залежить настрій бійців на фронті. «Міцний тил – запорука Перемоги!» Абсолютно неприпустимі паніка та розпач, які так «щедро» підігріваються агресором. Буде дуже важко, але «поганий той лікар, який відверто бреше своєму пацієнтові».

Можна говорити не «голу» правду, але брехати – це лише погіршити стан. Людина завжди має право розуміти, чому вона приймає ті чи інші ліки. Від цього залежить насамперед довіра до лікаря. Яка є запорукою перемоги над хворобою.

А путінська влада – це справжня хвороба, яка загрожує всьому цивілізованому суспільству.