Скорпіон — колумбійський воїн, який служить у 3 Інтернаціональному легіоні оборони України. Нині він бере участь у запеклих бойових діях на Харківському напрямку — одному з ключових фронтів у протистоянні російській агресії.

Скорпіон — справжня легенда 3 Легіону. Як боєць, що стояв біля витоків батальйону, він відіграв ключову роль у формуванні його бойового духу. Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році легіонер залишається опорою для своїх побратимів та кошмаром для рашистів, які “заблукали” в українських степах.

Попри кілька поранень та суворі випробування війною, Скорпіон щоразу повертається на поле бою після одужання. Для нього кожен шрам – це не спогад про тілесний біль, а демонстрація незламності його характеру:

– До цього я вже був поранений у боях чотири рази. Але досі в строю, бо вірю: те, що Росія чинить із цією країною та її народом, є глибоко несправедливим. Я прагну допомогти – віддати все, що маю: свої знання, досвід і силу – щоб підтримати побратимів і триматися до самої Перемоги. Моє прагнення – бачити Україну вільною та справді незалежною.

Найсвіжіше поранення Скорпіон отримав у запеклому бою проти дванадцяти російських солдатів. Ті мали чисельну перевагу та застосовували безпілотники й артилерію. Ця сутичка була несподіваною та безжальною – яскраве свідчення того, наскільки стрімко може змінитися ситуація на фронті:

– Крайню місію ми мали в Куп’янську. Я, командир групи, й троє інших солдатів — усі досвідчені та неймовірно сміливі. Ми тримали позицію, доки це було можливо, проте нас було значно менше. Хоча отримали деяку підтримку, її виявилося замало. Зрештою, нам довелося відступити. Під час відходу двоє моїх товаришів і я отримали поранення. Незважаючи на це, ми залишалися пліч-о-пліч. Допомагаючи один одному, нам вдалося сховатися від скидів та не потрапити під арту. Для цього ми зібрали всю свою мужність в кулак. Але, слава Богу, вибралися. Ми все ще живі – і щойно одужаємо, повернемося до бою.

Сьогодні позицію, з якої змушений був відходити Скорпіон зі своєю групою, наші воїни вже відбили. Ворога вибито. Це ще одне нагадування про ту напругу, з якою точиться війна на цих рубежах. Тут крок за кроком триває боротьба за кожен метр української землі.

На момент інтерв’ю поранений легіонер перебуває на лікуванні в одному з українських шпиталів. Попри надмірне навантаження, обмежені ресурси та постійну загрозу ракетних ударів, лікарі й медичний персонал зберігають спокій, зосередженість і непохитну відданість своїй справі. У реаліях війни виживання вимірюється не хвилинами – ліченими миттєвостями. Саме тому швидкість, рішучість і злагодженість медиків мають вирішальне значення:

– Мене лікують із великою турботою. Глибоко поважаю українських лікарів та медсестер. Від моменту поранення на полі бою вони піклувалися про мене на кожному кроці аж до мого повного відновлення. Слава Богу, що в Україні є такі самовіддані фахівці.

Скорпіон пройшов бойовий шлях на різних континентах, служив у численних підрозділах поряд із військовими з усього світу. Маючи досвід участі в конфліктах у Колумбії та Афганістані, сьогодні він здатен осмислено порівнювати ті війни з війною між Росією та Україною:

– Із усіх воєн, у яких мені довелося брати участь, саме артилерія тут – найстрашніший виклик. Її масштаб – приголомшливий. В Афганістані ми майже не стикалися з подібним: там операції проводилися в тунелях, війна мала характер партизанської боротьби. Ще одна серйозна загроза – це технології. Дрони повсюди. І мова не про один – іноді в повітрі одночасно п’ять, сім, навіть десять. Це шалений тиск, який перетворює кожну хвилину на передовій на гру з непередбачуваним фіналом. Та, слава Богу, я в команді “Дельта” – ми як один кулак. Що б не трапилось, ми завжди тримаємося разом і прикриваємо один одного.

Від початку повномасштабної війни Скорпіон пройшов через десятки бойових операцій — кожна з них була по-своєму складною та небезпечною. Та є місії, які назавжди залишилися в його пам’яті. Через свою напруженість і вирішальну роль вони особливо вирізняються з-поміж інших:

– Є дві місії, які особливо закарбувалися в моїй пам’яті: одна в Бахмуті, інша – в Кліщіївці. Тоді я справді думав, що можу не вижити. Ми потрапили під безперервні обстріли важкої артилерії й атаки дронів — кожна хвиля була потужніша за попередню. Але, попри перевагу противника, ми втрималися, виграли бій і залишилися живими.

У складі свого підрозділу Скорпіон відіграв важливу роль у звільненні Харківщини під час українського контрнаступу 2022 року. За якихось два тижні він разом із побратимами відкинули ворога й повернули контроль над більшою частиною регіону.

Ця блискавична операція стала одним із поворотних моментів війни, засвідчивши незламну рішучість українських сил. Для колумбійського бійця цей досвід був водночас і виснажливим, і глибоко значущим:

– Тоді було дуже важко – росіяни вже майже підійшли до Харкова. Та коли ми розпочали контрнаступ, – змогли відкинути їх на відстань трьох-чотирьох годин дороги від обласного центру, за Куп’янськ. Для нас це була велика честь – бачити, як звільняють цю землю, і момент гордості, який ми ніколи не забудемо.

Під час запеклих боїв та подальших просувань Скорпіон став свідком страшних наслідків, які залишив ворог під час відступу – селища і міста, спустошені війною: розбиті будинки, зруйнована інфраструктура, назавжди змінені долі людей.

Попри всі руйнування він побачив незламну волю українців — їхню рішучість повернути землю та відбудувати своє. Цей досвід ще більше загартував його віру в перемогу, зміцнив надію на вільну й мирну Україну:

– Я був у кількох регіонах, де росіяни зайшли, а потім відступили. У багатьох із цих місць я завів українських друзів. Вони прийняли мене з теплом. Я відчув їхню доброту і зміг побудувати справжню дружбу. А що ж лишають по собі росіяни? Лише руїни. Вони знають і вміють лише це. Куди вони йдуть, там залишають згарища. Чесно кажучи, тут нема що додати – руїни говорять самі за себе.

Якою б не була місія, Скорпіон завжди озброєний досвідом у поводженні з найрізноманітнішою технікою та зброєю. Досвідом, здобутим як в Україні, так і за її межами. Він добре знається на гвинтівках і кулеметах, а також на сучасних протитанкових системах і реактивних гранатометах:

– У Колумбії я використовував: АК47, Galil, М60, MP5, MP4, пістолети та єдині кулемети. В Афганістані – РПГ, Galil ZAR, MP4. Тут, в Україні – MP4, Groza, Bren 60 та інші. Також я навчився працювати з протитанковими системами AT4, AT3 і ENLOC. Крім озброєння, я можу керувати майже будь-яким транспортом – навіть вантажівками.

За свою мужність і самопожертву колумбійський легіонер удостоєний численних нагород. Зокрема, він отримав медаль “За жертву крові в боях за свободу України”, яка вшановує поранених захисників держави. Також йому були присвоєні “Сталевий Хрест” і “Золотий Хрест” — за проявлений героїзм у бою та вагомий внесок в оборону України.

Та не лише визнання рухає його вперед. Для Скорпіона ця війна стала глибоко особистою справою. Його супутниця – українка – стала для нього потужним джерелом сили і натхнення. Він воює не лише за ідею, а й за кохану, яку вирішив захищати:

– У мене в Колумбії нікого немає – я залишив усе позаду. Але тут я знайшов людину, яка стала для мене дуже важливою. Це нелегко, особливо через мовний бар’єр, але ми вчимося і ростемо разом. Вона розуміє всі ризики. Тут шанс один до одного – або шпиталь, або цвинтар. Це важко, без сумніву, але вона розділяє зі мною це випробування. Ми воюємо за її країну, і саме це робить кожну жертву справді вартісною.

Попри постійні ризики війни, Скорпіон не втрачає віри у майбутнє. У рідкісні миті тиші він дозволяє собі мріяти про життя поза передовою – про спокійне життя після перемоги:

– Я прагну отримати українське громадянство і назавжди зробити цю країну своїм домом. Мені до душі фермерство, тому сподіваюся обробляти землю та започаткувати власну справу. Також мрію створити тут сім’ю. Україна – це неймовірне місце, сповнене стійкості та непохитного духу. Після війни я з гордістю допомагатиму відбудовувати цю країну й робитиму все можливе заради її майбутнього.

Для Легенди 3 легіону перемога – це не просто далека мрія, а потужний стимул, що змушує його боротися за землю, яка міцно оселилася в його серці. Україна залишила глибокий слід у цьому колумбійцеві, торкнувшись його на багатьох рівнях:

– Культура тут справді виняткова. Чесно кажучи, це одна з найгарніших культур, які мені доводилось зустрічати. Їжа – прекрасна: свіжа, корисна і дуже поживна. Я вважаю, що українці дуже уважно ставляться до свого харчування. Незважаючи на війну, ця країна відчувається надзвичайно безпечною — особливо порівняно з тими місцями, які я знав у Латинській Америці, де рівень безпеки значно нижчий. А ще – доброзичливість і щирість людей. Українці неймовірно щедрі та чудові, і саме це надає життю тут справжнього сенсу.

Поранення принесли Скорпіону повагу та визнання — українські бійці щиро вважають його “своїм”. Проте справжнє почуття належності виходить далеко за межі поля бою. Щоб повноцінно інтегруватися в спільноту, яку він тепер називає домом, він наполегливо вивчає українську мову – не лише як практичну необхідність, а як шлях до глибшого спілкування та взаєморозуміння з людьми навколо:

Та не лише визнання рухає його вперед. Для Скорпіона ця війна стала глибоко особистою справою. Його супутниця – українка – стала для нього потужним джерелом сили і натхнення. Він воює не лише за ідею, а й за кохану, яку вирішив захищати:

– У мене в Колумбії нікого немає – я залишив усе позаду. Але тут я знайшов людину, яка стала для мене дуже важливою. Це нелегко, особливо через мовний бар’єр, але ми вчимося і ростемо разом. Вона розуміє всі ризики. Тут шанс один до одного – або шпиталь, або цвинтар. Це важко, без сумніву, але вона розділяє зі мною це випробування. Ми воюємо за її країну, і саме це робить кожну жертву справді вартісною.

Попри постійні ризики війни, Скорпіон не втрачає віри у майбутнє. У рідкісні миті тиші він дозволяє собі мріяти про життя поза передовою – про спокійне життя після перемоги:

– Я прагну отримати українське громадянство і назавжди зробити цю країну своїм домом. Мені до душі фермерство, тому сподіваюся обробляти землю та започаткувати власну справу. Також мрію створити тут сім’ю. Україна – це неймовірне місце, сповнене стійкості та непохитного духу. Після війни я з гордістю допомагатиму відбудовувати цю країну й робитиму все можливе заради її майбутнього.

Для Легенди 3 легіону перемога – це не просто далека мрія, а потужний стимул, що змушує його боротися за землю, яка міцно оселилася в його серці. Україна залишила глибокий слід у цьому колумбійцеві, торкнувшись його на багатьох рівнях:

– Культура тут справді виняткова. Чесно кажучи, це одна з найгарніших культур, які мені доводилось зустрічати. Їжа – прекрасна: свіжа, корисна і дуже поживна. Я вважаю, що українці дуже уважно ставляться до свого харчування. Незважаючи на війну, ця країна відчувається надзвичайно безпечною — особливо порівняно з тими місцями, які я знав у Латинській Америці, де рівень безпеки значно нижчий. А ще – доброзичливість і щирість людей. Українці неймовірно щедрі та чудові, і саме це надає життю тут справжнього сенсу.

Поранення принесли Скорпіону повагу та визнання — українські бійці щиро вважають його “своїм”. Проте справжнє почуття належності виходить далеко за межі поля бою. Щоб повноцінно інтегруватися в спільноту, яку він тепер називає домом, він наполегливо вивчає українську мову – не лише як практичну необхідність, а як шлях до глибшого спілкування та взаєморозуміння з людьми навколо:

– Потрібно бути зосередженим і пильним увесь час. Спершу подбай про власну безпеку, а потім — про побратимів. Довіряй своїм хлопцям – вони завжди підстрахують. Тримай у думках рідних і вір у свою місію. Пам’ятай: ти робиш щось справді важливе. Саме це дає силу. Ми можемо загинути, а можемо вижити. А після війни… побачимо.

На відміну від інших війн, у яких він брав участь — де мотиви часто були неясні, а межі вірності розмиті, — тут усе зрозуміло й однозначно: одна нація бореться за своє право на існування, тоді як інша намагається це право знищити.

Для Скорпіона ця ясність має величезне значення. Він чітко усвідомлює, навіщо він тут. Це не заради грошей чи слави — це заради підтримки країни, яка проявила неймовірну мужність перед обличчям жорстокої агресії. Країни, яку він тепер з гордістю називає своїм домом:

– Ми прийшли, щоб допомогти звільнити цю країну, і я глибоко поважаю українських солдатів. Вони справжні воїни — воюють від душі, віддають усе за свою Батьківщину. Саме такий дух дає силу. Для мене велика честь стояти пліч-о-пліч із ними.

Незважаючи на всі випробування, Скорпіон не здається – його веде глибоке почуття обов’язку та відданості. Поранення не зламали його дух, а лише загартували рішучість. Щоразу, одужавши, він повертається на передову, усвідомлюючи, що його допомога може стати вирішальною. Для нього боротьба пліч-о-пліч із побратимами – це не просто обов’язок, а справжня честь:

–  Я вдячний офіцеру 3-го Легіону Святополку за те, що він створив цю групу. Усі хлопці пройшли в нього відбір і співбесіду, перш ніж стати частиною нашої команди. У нас – одні з найкращих солдатів у світі, люди, які щиро люблять і форму, й справу. Ми віддамо всі свої сили за свободу України. Закликаю кожного, хто готовий, приєднуватися – Україні потрібна ваша підтримка.

Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України та приєднатися до них можна на офіційному сайті: https://ildu.mil.gov.ua/uk

Дмитро Толкачов

Фото: Володимир Патола