Історичний прапор із символікою міста виготовили та передали бійцям батальйону бригади територіальної оборони ЗСУ.
Волонтери Кременецького осередку виготовили та передали iсторичний прапор iз символiкою мiста бiйцям батальйону бригади територiальної оборони ЗСУ.
Персональний, або так званий мотивацiйний прапор пiдроздiлу офiцiйно вручив командир 105 бригади ТрО ЗСУ полковник Євген Фоменко.
На врученнi були присутнi священнослужителi, голова ЦВА Кременецького району та мiський голова Кременця, волонтери.
Наразi почеснi прапори (хоругви) не мають нiякого офiцiйного статусу, проте чимало подiбних прапорiв мають вiйськовi пiдроздiли, якi беруть участь у бойових дiях пiд час захисту України. Першу Почесну Хоругву з символiкою нацiонально-визвольної боротьби, у травнi 2018 року, отримала 93-тя окрема механiзована бригада «Холодний Яр» ЗСУ, згодом такi прапори отримали десятки бойових полкiв, бригад, батальйонiв ЗСУ.
Довiдково: Кременець – одне з найдавнiших мiст України. За даними археологiв, люди постiйно проживають тут вiд кiнця X столiття, але перша писемна згадка про це поселення, яка пов’язана з битвою волинського князя Данила Романовича з вiйськами угорського короля Андраша II, датується весною 1227 року.
На початку 1241 року Кременець зумiв вистояти перед ордами монгольського хана Батия. 1254 року тут знову точилися бої з номадами, вiдомi з лiтопису як Крем’янецька вiйна Куремси.
I на цей раз русини, яких очолював воєвода Андрiй, вiдбилися вiд степовикiв. Восени 1259 року, коли на Волинь прийшли орди монгольського полководця Бурондая, кременчанам довелося скоритися й розiбрати свої обороннi споруди. Останнiй раз мiсто згадане в лiтописi 1287 року, а далi на кiлька десятилiть воно випадає з поля нашого зору.
1410 року сформований у Кременцi загiн брав участь у вирiшальнiй для слов’янських i прибалтiйських народiв битвi з нiмецьким рицарями пiд Ґрюнвальдом. На початку XV столiття в мiстi часто перебував зi своїм двором великий князь литовський Вiтовт. 1420 року, за свiдченням француза Жiльбера де Лянуа вiн навiть приймав тут послiв Англiї i Францiї та Великого Новгорода й Пскова. Вiсiм рокiв у пiдземеллях тутешнього замку томився Вiтовтiв суперник Свидриґайло Ольґердович.
Саме звiдси 1418 року вiн вирвався на волю, щоб продовжити боротьбу за престол.
