Історія хореографа з Тернопілля, який зараз захищає Україну на фронті: “Я не можу сидіти тут”
Микола – хореограф. Чоловiк був головним балетмейстером обласної фiлармонiї. Тепер вiн – захисник. Згадує, коли вперше почув повiтряну тривогу й пiшов в укриття, зрозумiв, ховатися не для нього. Наступного дня долучився до ЗСУ. Зараз вiн командир вiддiлення, пише Суспiльне.
Микола – хореограф. Чоловiк був головним балетмейстером обласної фiлармонiї. Тепер вiн – захисник. Згадує, коли вперше почув повiтряну тривогу й пiшов в укриття, зрозумiв, ховатися не для нього. Наступного дня долучився до ЗСУ. Зараз вiн командир вiддiлення, пише Суспiльне.
“24-го ввечерi в нас тривога. Першi пiдвали. В пiдвалах плачi дiтей. Я там побув пiв години. Там ще моя дiвчина каже: «Вертайся назад, зараз може прилетiти». Кажу: «Я не можу сидiти тут, надто погано». I наступного дня зранку я вже зiбрався i пiшов у вiйськкомат, як дуже багато наших знайомих, якi зараз зi мною тут служать. Те, що я командир вiддiлення, не сильно менi якийсь прiоритет дає. Навпаки — бiльше вiдповiдальностi. I, вiдповiдно, я мушу вести за собою хлопцiв. Першим йти, останнiм виходити. Нашi обов’язки: стояти, тримати оборону в окопах, окопуватися, стримувати агресора.
Чоловiк розповiв про день, який йому запам’ятався на вiйнi.
“Це, напевно, важкий день обстрiлiв, коли загинув перший побратим. Це був найважчий день. Ми тодi стояли разом на локацiї з десантом. Нас прикомандирували туди, бо там важка ситуацiя була. Тодi було дуже гаряче”.
