Одинадцятого лютого 2024 року президент Володимир Зеленський призначив генерал-майора Ігоря Плахуту новим командувачем Сил територіальної оборони. Медіа одразу нагадали — в 2014 році він працював у Внутрішніх військах.

В соцмережах зʼявилося багато постів з вимогами зняти нового очільника ТрО. Згодом люди, які перетиналися з Плахутою на Майдані, почали писати, що він чи не єдиний з правоохоронців тоді спілкувався з журналістами та обіцяв не застосовувати силу проти мітингувальників. Публічної інформації про Ігоря Плахуту практично немає. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко поговорила з девʼятьма людьми, які спілкувались, працювали і воювали разом із Плахутою до або після Майдану, і розповідає його історію: про роботу за часів Януковича, службу в ЗСУ і характер.

Карʼєра до Майдану

Ігор Плахута народився 1 вересня 1967 року в Кіровоградській області, закінчив школу в селі Коробчине. Співрозмовники «Бабеля», особисто знайомі з Плахутою, кажуть, що, за його ж словами, він завжди мріяв бути військовим. Тому після школи вступив до Алматинського вищого загальновійськового командного училища. А після випуску повернувся в Україну ― служив у Київському військовому окрузі. У 1988 році вже лейтенант Ігор Плахута пів року ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1991 року Плахута служив у новоствореній Національній гвардії. А згодом його перевели у бригаду морської піхоти.

Колишній військовий прокурор Керченського гарнізону Військової прокуратури ВМС України, ветеран російсько-української війни, полковник Ігор Сєрков у коментарі «Бабелю» згадує, що в 1998 році він неодноразово перетинався з Плахутою по службі в Криму. Тоді Плахута у званні майора служив заступником командира бригади морської піхоти. За словами Сєркова, як прокурор він не мав жодних зауважень до того, як Плахута і його підлеглі виконували свої обовʼязки.

«Я можу сказати, що він освічений, професійний і тямущий офіцер. Він відданий Україні і є патріотом», — каже Сєрков. І додає, що Плахута завжди піклувався про своїх підлеглих, обстоював їхні інтереси, а попри жорсткий характер у спілкуванні був спокійним і розсудливим.

З осені 1998 по 2000 рік Плахута навчався у Національному університеті оборони. Це була магістерська програма підвищення кваліфікації. Тодішній заступник начальника факультету, де навчався Плахута, Анатолій Грищук у коментарі «Бабелю» називає його своїм учнем і теж хвалить.

«Я знаю його від майора до генерал-майора. Він вступив до нас з бригади морської піхоти, навчався на командному факультеті. Він аскет. Не капризний, вдумливий офіцер», — згадує він.

Грищук зізнається, що зробив усе, що міг, щоб Плахута лишився в Києві. Той став командиром Президентського полку.

«Я був у нього в тому полку і був приємно здивований, коли в кабінеті побачив атрибути морського піхотинця», — каже Грищук, сам він капітан 1 рангу.

«[Під час Помаранчевої революції] я їздив по військових частинах, переконуючи командирів не виконувати злочинних наказів», — згадує Жовтяк. Саме так вдалося переконати заступника командира Внутрішніх військ Олександра Кіхтенка.

Плахута тоді публічно на бік протестувальників не перейшов. Чи став би він силоміць розганяти протестувальників — невідомо, такого наказу тоді силовикам не дали.

У 2008 році Плахута звільнився з Президентського полку і згодом очолив Навчальний центр «Десна». У 2009 році закінчив курс вищого керівного складу стратегічного рівня в Національному університеті оборони.

Майдан і охорона Адміністрації президента

У 2012 році Плахута пішов зі Збройних сил і очолив Південне територіальне командування Внутрішніх військ МВС в Одесі. На цій посаді його застала Революція гідності. У грудні 2013 року його управління, як і інші територіальні підрозділи ВВ, було в Києві в урядовому кварталі.

Євген Жовтяк писав на своїй сторінці в Facebook, що підрозділ Плахути охороняв підступи до Адміністрації президента України. Жовтяк пише, що тоді ще раз намагався «схилити генерала перейти на бік повсталого народу і стати українським Де Голлем». Але знову не склалося.

Десятого грудня 2013 року Внутрішні війська і «Беркут» пішли в атаку на мітингувальників: на Майдані почався штурм, а в урядовому кварталі силовики намагалися розібрати барикади.

Журналістка Настя Станко, яка тоді була кореспонденткою «Громадського», згадує, що у той день вона бачила Плахуту на розі вулиць Лютеранської та Банкової, де силовики розбирали одну з барикад.

«Начальник управління Південного ТК ВВ МВС України Ігор Плахута заявив, що для розчищення вулиць, прилеглих до АП, залучили близько 400 бійців ВВ та «Беркуту», ― написала Станко у Facebook і опублікувала відео.

Вночі 10 грудня 2013 року «Українська правда» писала, що саме на розі Лютеранської та Банкової, де працював Плахута, правоохоронці щитами відтіснили мітингувальників до Хрещатика. «Громадське телебачення» тоді ж повідомило, що під час сутички постраждало близько 10 людей. Однак, на відміну від інших перехресть, де міліціонери затримували мітингувальників, на цій локації нікого не затримали, а майданівцям дали змогу відійти до Хрещатика вниз по Лютеранській. Була це випадковість чи наказ Плахути — невідомо.

Станко згадує, що у той час з МВС було складно спілкуватися — ніхто не хотів говорити з журналістами. Плахута був чи не єдиним представником силовиків, хто виходив до медіа. Збереглися відеозаписи. Пʼятнадцятого грудня 2013 року кінорежисерка Лариса Покальчук випадково зафільмувала розмову Плахути з журналістами. Він обіцяв не застосовувати силу проти мітингувальників, журналістів та медиків. І казав, що найбільшу загрозу несуть провокатори. Плахута також просив журналістів передати привіт батькам строковиків, які переживають за своїх дітей.

Викладач Плахути в Університеті оборони Анатолій Грищук під час Майдану опинився по інший бік барикад. Вдень він проводив заняття, а вночі перевдягався в камуфляж і керував вартою на Майдані. Він теж тоді спілкувався з Плахутою і каже, що Плахута його не розчарував.

«Щоразу як заступати на вахту, я телефонував Ігорю і питав: «Ти підеш проти нас?». На що він відповідав: «Анатолію Володимировичу! Я памʼятаю, чому ви нас учили. Мої бійці ніколи не підуть проти власного народу. Наше головне завдання — охорона урядового кварталу. Спокійно несіть вахту, я все зроблю, щоб не відбулося бійні», — згадує Грищук розмову з колишнім студентом.

Вісімнадцятого лютого 2014 року мітингувальники пішли до Верховної Ради, де опозиція намагалась зареєструвати постанову, яка б обмежила повноваження президента Віктора Януковича. На вулиці почалися сутички: мітингувальники прорвали кілька барикад міліції, ті відповіли світлошумовими гранатами та гумовими кулями.

В обід ситуація загострилася — «Беркут» почав жорсткий штурм, зачистив урядовий квартал, зніс декілька барикад і опинився безпосередньо перед Майданом. Всі очікували штурму. О 17:30 журналісти побачили Плахуту на Інститутській в районі барикади, яку називали «Львівська брама». Той сказав, що ніяких силових дій не буде, хіба що в разі провокацій. Плахута запевняв, що «все, що було до цього, — це якраз результат радикальних дій на Інститутській, на Банковій і на Шовковичній». Попри це через дві години після розмови силовики почали штурм Майдану.

Вранці 21 лютого 2014 року, на наступний день після розстрілів на Інститутській, Плахута вирішив зняти охорону з Адміністрації президента. Він особисто подзвонив нардепу Євгену Жовтяку і попросив допомогти вивезти його підлеглих.

«До пізньої ночі (точніше, до раннього ранку) довелося займатися організацією вивезення Південного ТрК Внутрішніх військ до Одеси. На всякий випадок, подалі від повстання, щоб не сталося якоїсь провокації», — згадує Жовтяк.

Журналістка Ольга Худецька зафільмувала, як автобуси Внутрішніх військ у супроводі кількох машин Автомайдану виїжджали з центру.

«Плахута опікується вивозом вевешників у чотирьох напрямках — Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Одеса. Спілкується чистою українською. Голос сів», — писала тоді Худецька. Тоді ж, за її словами, він публічно припустив, що в мітингувальників і в його людей стріляли одні й ті самі снайпери.

Тодішній народний депутат Віктор Чумак зустрів колону Внутрішніх військ біля Південного мосту і супроводжував аж до Умані. А далі ними опікувався Андрій Юсов, тоді голова Одеської обласної організації партії УДАР. Чумак у розмові з «Бабелем» згадує, що провести силовиків через один з блокпостів на трасі було важко, але у підсумку все вдалося.

Розслідування і люстрація

Справи Майдану в ГПУ розслідувало окреме управління. Колишній начальник цього управління Сергій Горбатюк розповідає «Бабелю», що Плахуту перевіряли на причетність до подій 10—11 грудня і 18 лютого. За словами Горбатюка, наскільки він памʼятає, Плахута був на місці подій, але доказів його причетності до конкретних злочинів не знайшли.

«Передусім тому, що слідчі не зафіксували злочини, які, можливо, скоювали підрозділи Внутрішніх військ. Злочини скоювали в основному „беркутівці”», — пояснює він.

За його словами, насправді Внутрішні війська чинили злочини не лише стосовно мітингувальників, але відповідне службове розслідування проводило Міністерство внутрішніх справ, і, на думку Горбатюка, воно було формальним. В результаті всю вину тодішній голова МВС Арсен Аваков поклав на міліціонерів та керівників, які втекли з України.

«Якщо Плахута і не причетний до злочинів на Майдані (хоча слідство у «майданівських справах» ще триває), то про події в ніч з 10 на 11 грудня 2013-го і 18 лютого 2014-го точно має знати. І про злочинні накази керівництва, і про деталі їх виконання, або, наприклад, як роздавали мисливські набої правоохоронцям 18 лютого 2014-го. Але слідству він нічого не повідомляв», — каже Горбатюк.

У Державному бюро розслідувань, яке теж займається справами Майдану, кажуть, що до Плахути претензій немає. Про події 10 грудня 2014 року співрозмовник «Бабеля» в ДБР говорить так: «Його бійці участі у побиттях не брали. Жоден з 21 постраждалих у той день не дав свідчень на Плахуту чи бійців Внутрішніх військ. Бив кримський „Беркут”».

Ще один співрозмовник у правоохоронних органах зазначає, що 18 лютого 2014 року Плахута справді був на місці подій, які і інші керівники теруправлінь ВВ. Але доказів, що він віддавав злочинні накази, слідство не знайшло.

«У нього були дуже часті телефонні контакти з командувачем Внутрішніх військ Станіславом Шуляком», — зазначає співрозмовник.

Шуляк утік з України, нині проживає в окупованому Криму. З 11 березня 2014 року він у розшуку СБУ. Але йому інкримінують злочини, повʼязані не з діями Внутрішніх військ, а з координацією зі штабом так званої антитерористичної операції, яку оголосили наприкінці 18 лютого 2014 року, і якою керував тодішній голова київської СБУ Олександр Щеголєв. Про причетність Плахути до злочинів Шуляка і Щеголєва слідству нічого не відомо.

Під люстрацію Ігор Плахута не потрапив. У Міністерстві юстиції «Бабелю» офіційно повідомили, що посада Плахути не підпадала під критерії, які визначає Закон про очищення влади. Але після Майдану Плахута сам пішов з Внутрішніх військ.

У 2015 році його запросили в Управління державної охорони. Він став заступником начальника Інституту державної охорони при Національному університеті імені Тараса Шевченка. Там він навчав співробітників держохорони вогневої, тактичної і спеціальної підготовки.

«У нього прекрасна фізична підготовка, плюс він володіє всіма видами зброї», ― розповів «Бабелю» колега Плахути, який попросив не називати його імені, пославшись на особливості своєї служби.

Повномасштабне вторгнення

З початком повномасштабного вторгнення росії Плахута повернувся у Збройні сили. Він став заступником командира Сил спеціальних дій ССО.

Як розповів «Бабелю» один з військовослужбовців ССО, який попросив його не називати, Плахута разом з іншими офіцерами формував Сили спеціальних дій. Це мав бути такий собі «спецназ у спецназі» для роботи за лінією фронту. Але фактично Сили спеціальних дій проіснували не більше пів року.

«Їм особливо не дали попрацювати», — розповідає військовослужбовець. Але чому так сталося — невідомо.

Спецпризначенець говорить, що Плахута уважно ставився до колег. Наприклад, коли треба було евакуювати родини службовців з небезпечних районів — допомагав. Коли Сили спеціальних дій розформували, Плахуту перевели в Командування Сухопутних військ.

У 2023 році Плахута перейшов на посаду заступника командувача ОСУВ «Хортиця», яке очолював нинішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Командир батальйону 28 бригади з позивним «Несквік» згадує, що стикався з Плахутою під Бахмутом.

«Він приїжджав до нас на першу лінію. Питав, чи ми готові, які у нас проблемні питання, давав поради, вислуховував наші ідеї, але не втручався», — каже він.

Інший військовослужбовець каже, що коли були проблеми з боєприпасами, Плахута завжди допомагав їх знайти. Якщо питання було нагальне, намагався позичити боєприпаси в сусідніх підрозділів.

Заступник командувача ОСУВ «Хортиця» зі стратегічних комунікацій Сергій Череватий розповідає «Бабелю», що на їхньому напрямку Плахута відповідав за бойову підготовку військових, зокрема ТрО, а також розвʼязував кризові ситуації.

«Мені важко пригадати випадки, коли він бував у штабі, бо він або на полігоні навчав підрозділи, або займався вирішенням кризових ситуацій на лінії зіткнення», — каже Череватий, називаючи Плахуту «кризовим менеджером вищого ґатунку». І пояснює, що кризовий менеджмент у цьому випадку — це, наприклад, швидке захоплення втрачених позицій. Череватий каже, що жодного разу не чув, щоб Плахута провалив завдання, яке ставив йому Сирський.

А ще майже всі співрозмовники «Бабеля» сходяться в тому, що Ігор Плахута — лояльний виконавець, який ніколи не піде проти командира.