Звiльнений з полону, 28 рiчний майор, командир мiнометної батареї полку “Азов” Арсен Дмитрик з Тернопiльщини розповiв, як чудом пережив теракт в окупованiй Оленiвцi, боротьбу з окупантами на територiї “Азовсталi” та звiльнення з полону. 

В ексклюзивному iнтерв’ю Мар’янi П’єцух з “Громадського” захисник подiлився також чому росiяни не зупиняться, навiть якщо путiна не буде. Текст iнтерв’ю опублiкувало видання Тернополяни.

“Брали квадрокоптер цей новий “Мавiк3”, там є колонка штатна, записували пiснi 95-го кварталу i Степана Гiгу – “Яворину” – це сон, цей сон, i запускали, – пригадує Арсен Дмитрик перiод вiйни на “Азовсталi”. – Записали пiснi Степана Гiги на флешку, в квадрокоптер i вмикали i лiтали над окупантами. Їм чомусь саме бiльше не подобалася “Яворина”. Вони дратувалися i старалися збити квадрокоптер, та нiяк не могли це зробити, бо ми лiтали 4-4.30 ранку”.

У квiтнi-травнi бiйцi на “Азовсталi” спали по 2-3 години.

“Вдень треба було керувати боєм, а вночi пiдвоз боєприпасiв, ранених забирати, 200-их забирати i так 24/7 кожен день, – вiдзначає Арсен Дмитрик. – Вони переважно били вночi, розповiдали нам потiм, що максимум кидали на нас 3 тонни. Iнтенсивнiсть боїв була дуже висока, кожен мав якесь поранення чи контузiю, ми там жартували на “Азовсталi”, що три контузiї, то не контузiя, а 5 осколкiв це не поранення”.

Хлопцi старалися пiдбадьорювати один одного, хоча розумiли, що можуть загинути в будь-який момент.

“Десь там знаходили шоколадки чи цукерки, чи тримали на “чорний день”, дiставали, приносили, дiлилися, хлопцi усмiхалися, – наголошує вiйськовий. – Коли прилетiли старлiнки, бiйцi могли зв’язатися з рiдними i вони змiнювалися, коли розумiли, що їхнi рiднi вивезенi на вiдносно безпечну територiю i вони готовi були битися до кiнця”.

За словами захисника, нiхто з “азовцiв” не хотiв здаватися в полон до окупантiв.

“Нiхто не хотiв здаватися в полон, та ми командири, ми змушенi були приймати рiшення. В нас дуже було багато поранених, хлопцi раненi воювали до того, доки могли тримати зброю. Були великi проблеми з медикаментами. Це, що прали бинти, то це правда. Нашi медики, якi знаходилися там з нами на “Азовсталi” їм треба пам’ятники ставити, вони там такi операцiї робили в таких умовах…, – пригадує Арсен Дмитрик.

21 травня 2022 року Арсен Дмитрик разом з вiйськовими вийшли з “Азовсталi” i потрапили у полон до окупантiв.

“Нормально мене водили на допити, раз в тиждень точно. Був такий морально-психологiчний тиск. Були деякi офiцери, якi говорили до мене на Ви, були офiцери, якi як ми називали “бика включали”, – вiдзначає вiйськовий. – Стандартнi питання – “Як там ваш Бандера?”, “Що там ваша Польща?”. А особливо коли чули, що я iз Захiдної України, то там вже Польща, кордонiв нема, злотий ходить i таке iнше…За Бандеру були цiлi дискусiї. Чому тiльки Бандера, а Коновалець, Мельник, Шухевич, то один мене спитав – “А хто такий Мельник?!”.

29 липня 2022 року в Оленiвцi, де перебував i майор з Тернопiльщини Арсен Дмитрик, росiйськi окупанти вчинили теракт, внаслiдок якого загинули бiльше 50 українських полонених вiйськових.

“В Оленiвцi це був органiзований теракт, це факт, – каже майор. – Там були тiльки “азовцi”, яких зiбрали з трьох баракiв, 193 чоловiки на момент вибуху нас там було. Це була промислова частина колонiї, квадратний цех такий там. Лiжка там доставляли, на 200 чоловiк грубо кажучи там всi в притик спали, там лiжка стояли паралельно однi до одних, а в проходах ще стояли. Там було матрацiв мало, їх також довозили. Нам пояснили, що нас усiх переселяють в барак, бо в нацгвардiйця виявили гепатит, типу щоб ми посидiли тут трохи, а потiм переселять в другий барак”.

Момент вибуху в Оленiвцi стався десь 23.15 – 23.20 29 липня 2022 року.

“Я спав посерединi на другому поверсi. Ряд, в якому я спав усi 200-тi, до одного чоловiка, боєць, який справа бiля мене спав – вiн важкий поранений, за ним усi 200-тi, цiлi ряди першi i другi поверхи. Був зрив зi Сходу i з Пiвдня, i цей зрив, що з Пiвдня знiс цiлий ряд, – пригадує Арсен Дмитрик. – Вiдбiй у нас тодi був 22.30, я ще з днювальним поговорив, i в 23.00 я пiшов спати. Було дуже багато вогню. Вогонь був з усiх бокiв. I одна частина загинула вiдразу, а друга частина загинула, коли ми очiкували евакуацiю, а очiкували ми евакуацiю десь 5 годин. Дуже багато хлопцiв спасли також нашi медики, якi були разом з нами в полонi”.

Важкi пораненi 300-тi українськi вiйськовi витягували з вогню iнших поранених та уже тiла загиблих захисникiв.

“Щоб ви розумiли важкi пораненi нашi хлопцi забiгали туди у вогонь i старалися витягнути всiх, навiть 200-их, щоб хоч тiла збереглися”, – наголошує майор.

Арсен Дмиирик каже, що вижив, бо “кожному своє писане”.

“То що менi повезло. Як казав хiрург у Донецьку – “Майор, ти хрещений?!”. Я вiдповiв, що так, а вiн “Добре тебе хрестили”, – пригадує захисник. – Поранення осколочне було по всьому тiлу, усi частини тiла були пораненi, але не зачепило жодних життєво-важливих органiв”.

Як вiдзначив майор, теракт в Оленiвцi був зроблений, щоб зупинити обмiннйи процес “азовцiв”.

“Є рiзнi версiї, однi говорять що воюють двi рiзнi вежi такi як ФСБ та ГРУ, другi розказують що треба було їм “азовцiв” поставити на мiсце. Я задавав це питання їхнiм офiцерам, вiдзначаючи, що вони на мiжнародному рiвнi цим себе похоронили. Деякi офiцери говорили, що це не вони вирiшують, деякi напряму не говорили, але також було видно, що вони були в шоцi вiд цього”, – вiдзначає 28-рiчний майор.

За словами вiйськового вони воюють не заради того, щоб їх дiти не брали до рук зброю.

“Я вважаю, що ця фраза неправильна. Ми воюємо для того, щоб нашi дiти ще краще воювали, брали з нас приклад, i не робили наших помилок, якi ми допустили, включаючи голосування за таких персонажiв, як Янукович i так далi. – пiдсумовує Арсен Дмитрик. – Нашим дiтям доведеться боротися дальше, бо навiть якщо i росiя розпадеться, то залишиться ця iмперська частина, менi один росiйський офiцер розповiдав, що вiн вiйськовий у сьомому поколiннi i вони добре усвiдомлюють, що вони роблять. Вони напряму кажуть, що вони це роблять, щоб вiдновити iмперiю. Не буде путiна – буде iнший i цi iмперськi настрої в них залишаються, тому нашi дiти i внуки мають бути готовi взяти в руки зброю i захищати нашу країну в будь-який момент”.