Командування росiйської окупацiйної армiї в Херсонi вирiшило не дратувати долю i спiшно покинуло таке «привiтне» для загарбника українське мiсто, залишивши на призволяще тисячi простих солдатiв, подальша доля яких i так нiколи не хвилювала нi кремлiвських генералiв, нi схибленого верховного «говнокомандувача».

Збройнi Сили України зруйнували практично усi хоч якось безпечнi логiстичнi маршрути, якими загарбник задовольняв потреби у вiйськовiй технiцi, боєприпасах та матерiальному забезпеченнi власного угруповання на правому березi Днiпра. А партизани Херсонщини продовжують методично знищувати окупантiв та їхнiх приспiшникiв на тимчасово окупованих ворогом територiях, не залишаючи тим надiй хоч на якийсь «спокiй» на українських землях.

Понтоннi переправи через Днiпро, якi спiшно готують окупанти, виглядають досить примарним шансом вiдновити ворожу логiстику i для українських Хiмер не стануть надскладним завданням для знищення, особливо пiсля «демонстрацiї можливостей» по Антонiвському та залiзничному мостах.

Пiд загрозою опинилася сама кремлiвська хвороблива мрiя на проведення «народного референдуму» та «добровiльне» приєднання Херсонської (та Запорiзької) областi до росiї. Анонсований та розрекламований кремлем «референдум» перебуває на межi зриву. Тому путiнськi пропагандисти вже почали готувати ґрунт, розповiдаючи, що «референдум може бути перенесений з 11 вересня на бiльш пiзнiший термiн, щоб уникнути диверсiй з боку України».

«Диверсiя» – то є вiйськовий акт на ворожiй територiї. А Херсонщина завжди була Україною. Тому це не «диверсiї», а акти вiдплати росiйським вiйськовим злочинцям за бiди та нещастя, якi вони принесли на українську землю. За смертi мирного населення, за катування та знущання над мешканцями Херсонщини, за приниження та руйнування.

Ганебна втеча росiйських вiйськових високопосадовцiв iз Херсона забила ще один цвях у плани путiна по захопленню пiвдня України. У цю маячню вже перестають вiрити навiть у самiй росiї. Тим бiльше, з урахуванням останнiх подiй в тимчасово окупованому Криму, якi довели навiть самим шаленим путiнцям, що гасло «Крим наш назавжди» не має нiякого вiдношення до реального стану справ. I все, що вдалося захопити окупантам, доведеться повернути. I не «рано чи пiзно», а, скорiше, «рано». Можливо, що навiть «завтра».

Херсон вже готується до повернення у справжню, українську «гiдну гавань». Цього не можуть не розумiти окупанти. Тому й намагаються прикритися необхiднiстю «перенесення референдуму через загрозу українських диверсiй». Бо одна справа «не втримати окуповане та награбоване», i зовсiм iнша – «втратити вже «свої», анексованi в України, територiї». Адже втрати «свого» не зрозумiє не тiльки навiжений диктатор, а й затьмарене росiйське суспiльство, для якого це може стати останньою краплею, яка «змиє» кремлiвське навiювання з їхнього розуму.

Саме зараз, коли ворог пригнiчений та деморалiзований потужними втратами та поразками на фронтах та в уявному «тилу», коли плани кремля руйнуються один за одним, вкрай важливим би було посилення пiдтримки України з боку захiдної «антипутiнської» коалiцiї. Нова потужна зброя захiдних зразкiв та боєприпаси до неї надали б можливiсть захисникам України докорiнно змiнити баланс сил на свою користь. Остаточно перемогти ворога та звiльнити Україну та увесь свiт вiд кремлiвської загрози.