“Бджола” та “Гвоздика” – навідник і САУ. Найкраща вдячність нашим артилеристам за влучні постріли по ворожих позиціях – від піхотинців, котрих прикривають вогнем, і це найкраща мотивація!

В довоєнні часи Іван займався цілком мирною працею – обробляв трактором землю в себе вдома на рідній Хмельниччині, а також тримав пасіку й качав мед. Однак, із початком бойових дій у 2014 році пішов Збройні Сили України й потрапив у самохідний артилерійський дивізіон 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Після демобілізації в 2015-му він повернувся до мирної праці, а в перші дні повномасштабного російського вторгнення знову прибув воювати в свій дивізіон, став навідником гусеничної самохідної гармати 2С1 “Гвоздика”.

Зараз пасікою займається дружина, тому медом товариші Івана забезпечені. Звідси і його позивний – “Бджола”.

Пам’ятаю службу в зоні АТО, особливо, бої за Дебальцеве в січні й лютому 2015-го, – розповідає артилерист. – Той період був дуже гарячим – і для піхоти, і для нашого дивізіону. Стріляли так інтенсивно, що коли вранці нам завозили вантажівку снарядів, то до вечора їх уже не було.

Під час виходу з Дебальцевого в лютому 2015-го, до речі, нашим хлопцям дуже допоміг водій КамАЗа Олександр – він вивіз із напівоточення багатьох побратимів. З початком повномасштабної війни Олександр теж повернувся в рідний підрозділ, тож вони з Іваном та іншими побратимами і на даний момент разом нищать російських окупантів.

У чому основна різниця між тодішніми й теперішніми бойовими діями? Навідник самохідки переконаний: у активному застосуванні дронів:

“Тоді ми працювали тільки по координатах, а зараз наш вогонь коригують із неба «пташки». Це дозволяє набагато прицільніше бити по окупантах й економити боєкомплект. Після стрільб нам часто показують відео нашої роботи: як знищуємо ворожу піхоту, техніку, буває, що влучаємо навіть у дрібні маневрені цілі: багі чи квадроцикли. Піхотинці, котрих ми прикриваємо своїм вогнем, дякують, і це найкраща мотивація”.

За час служби в зоні бойових дій “Бджола” отримав чимало нагород, однак, ставиться до них спокійно, по-філософськи. Бо нагороди та відзнаки за захист України – це важливо, але не головне:

“Вдома мене чекають мама, дружина й двоє дітей, тому найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, і я повернувся додому, зайнявся землеробством і своєю пасікою…”.

Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 128 ОГШБр подають контактний номер телефону: +380 68 645 6224.

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.

Фото відділення комунікацій 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.