Вiйна – це страшна сторiнка життя для кожної окремої людини, якiй Бог призначив жити у воєннi часи. Групи людей, народи, цiлi нацiї страждають вiд воєн, якi протягом тисячолiть перiодично (хотiлось би! Насправдi – практично постiйно) випробують людську цивiлiзацiї на моральнiсть та людянiсть.

«Гарна вiйна краще, нiж поганий мир»… Брехня! Єдина гарна вiйна це та, яка не трапилася. Якої вдалося уникнути, не втративши при цьому своєї честi та гiдностi. Нажаль, частiше за все, «втеча» вiд вiйни автоматично означає втрату цих невiд’ємних для справжньої людини якостей.

Українцi не розпочинали цю вiйну. I не хотiли її. Але коли ворог перетнув кордони рiдної країни i розпочав знищення українцiв на власнiй землi – вiн не залишив нам вибору. Тiльки вiйна! Тiльки шалений спротив агресору! Так вже призначив нам Господь, що українцi генетично не спроможнi обмiняти власну свободу та незалежнiсть на жалюгiдне рабське iснування пiд чоботом окупанта.

Гнiтюча поразка 2014 року i втрата частини власних територiй, спровокована та реалiзована тодiшньою зрадницькою владою багатостраждальної України, дала привiд путiнському кремлю сподiватися на «легку прогулянку» на початку 2022 року. Те, на що в результатi перетворилися хворобливi мрiї бункерного дiда, стало справжнiм жахом як для кремля, так i для бiльшостi росiян, якi вже мабуть подумки будували собi дачi та нарiзали дiлянки на Полтавщинi чи мальовничими берегами Днiпра.

«Яка несподiванка»! «Друга Непереможна Армiя» вщент розчавила собi лоба об український захист Збройних Сил та спротив такого «миролюбного та спокiйного» мiсцевого населення. Колективний Захiд, врештi решт, визначив для себе «сторону правди» та почав безпрецедентну пiдтримку України. Росiя, замiсть ще одного «кроку до свiтового панування», опинилася в мiжнароднiй iзоляцiї та потужних санкцiях, на крок вiд прiрви iсторичного небуття.

Нажаль, колективна захiдна свiдомiсть ще сподiвається на те, що вiйна залишиться «закапсюльованою» на Українi. У чомусь це навiть i наша провина… Занадто вже ми виявилися сильнi та незламнi у захистi власної свободи та країни. Ми самi подарували Заходу надiю на те, що впораємося власноруч iз загальносвiтовим Злом. Вистоїмо i переможемо. I так воно i буде. Безперечно! Але – якою цiною?!

Пiд час вiйни вiдбувається перехрест вiйськових, економiчних, соцiальних, психологiчних та iнших проявiв життя країни та кожного з нас. Iнколи вони вступають у протирiччя мiж собою i ми обираємо свої вчинки та дiї виключно з урахуванням доцiльностi для справи захисту України та вiйськової стратегiї. Це – вiйна! Але, на жаль, справжнiй кривавий змiст подiй на фронтi не завжди зрозумiлий тим, хто знаходиться у тилу i для кого вiйна – це лише набридливi та дратуючi звуки повiтряної тривоги.

Кiлькiсть загиблих Захисникiв України є вiйськовою таємницею з обмеженим доступом до iнформацiї. Ми всi знаємо, що ворог втратив лише загиблими вже практично 90 тисяч. Ми радiємо з таких втрат мерзенного окупанта. I маємо на це повне право! Не ми прийшли в чужий дiм зi зброєю в руках i чинимо кривавi злочинства! Ворог повинен бути покараним. Жорстоко. Смертю!

Та вiдсутнiсть правдивої iнформацiї про власнi втрати, про численнi ( а по iншому i бути не може на вiйнi!) загибелi наших Захисникiв, що власним життям кожного дня стримують ворога та забезпечують нам нашу Свободу та Волю, про нелюдськi випробування та жахливi умови, у яких перебувають нашi хлопцi на передовiй, викривляють усвiдомлення населенням реальної картини кривавих подiй сьогодення.

Пропаганда пропагандою, але складається враження, що де хто з тих, хто насиджує собi дупу у ресторанах або «каламутить воду» через вiдключення електроенергiї, уявляє собi подiї на передовiй, яка простягнулася, на хвилину, на 3700 кiлометрiв (!!!) української землi, як якийсь яскравий буклет, де Захисники їздять на ленд-лiзi, стрiляють з ленд-лiзу, їдять ленд-лiз i, взагалi, живуть собi, як на курортi, iнколи скидаючи дистанцiйно з iмпортних квадрокоптерiв на «придуркуватого та голодно-обiдраного ворога-жебрака» рiзноманiтнi смертельнi «iграшки» i, потiм, радiсно аплодують та посмiхаються власним вдалим «шутам».

Абсолютно згубнi та небезпечнi iлюзiї! Вiйна – це кров та смерть! I не тiльки ворожа! Тисячi українцiв вже вiддали своє життя i вiйна продовжує кожного дня збирати свiй кривавий врожай, не розбираючи, хто окупант, а хто – захисник. Вiйна – це не вимушена «замiська прогулянка без жiнок та напоїв», а блекаут – це не привiд для роздратування та прокльонiв у бiк мiсцевої чи загальноукраїнської влади. I той, хто цього не розумiє, своїми розмовами та вчинками лише ускладнює i без того непомiрно важку справу захисту рiдної землi. Тим самим, вiддаляючи нашу Перемогу.

I тим, хто знаходиться у полонi хибних уявлень та думок, потрiбно або усвiдомити реалiї вiйни, або вiйна прийде прямо до нього i вщент зруйнує будь-якi iлюзiї.