З поліції охорони – у стрій захисників України: відверто про найважливіше

Ці мужні чоловіки родом із різних куточків Тернопілля. У них різні характери, долі, життєвий досвід. Об’єднує їх те, що вони свого часу служили в Управлінні поліції охорони в Тернопільській області, а тепер пліч-о-пліч з іншими колегами захищають східні рубежі України в складі стрілецького батальйону поліції особливого призначення Тернопільщини, пише TeNews.

Ми поговорили з хлопцями про їхні мрії, про те, що їм дається найважче, якого простого мирного щастя їм не вистачає найбільше і як змінила їхні життєві пріоритети війна.

* * *

Інженер сектору супроводу договорів центру технічної охорони, а тепер водій бойової броньованої машини капітан поліції Андрій МОРОНЖУК найбільше сумує за сім’єю, за синами, за спокійними вечорами в родинному колі: «Найважче мені чути запитання дітей «Тату, коли ти повернешся додому?» Відповідаю їм, що скоро, хоча сам не знаю, коли.

Війна навчила нас особливо гостро відчувати цінність людського життя, яке насправді безцінне. Тому треба дорожити кожною хвилинкою. Коли повернуся, не буду відкладати на пізніше те, що зможу зробити вже і зараз».

* * *

Молодший інспектор роти реагування, інспектор відділення застосування важких БпЛА лейтенант поліції Богдан ПЕРОЖИШИН і на фронті продовжує всіх заряджати своїм оптимізмом: «А що нам залишається, якщо не сміятися і не жартувати? Я знаю, що все буде добре, бо в мене велика родина – і вся вона щонеділі в церкві за мене молиться. Найбільше мені тут не вистачає сім’ї, бо сім’я в моєму житті завжди була і залишається на першому місці».

* * *

Для інспектора відділення застосування важких БпЛА лейтенанта поліції Руслана ЗАРІЧНОГО, який раніше служив молодшим інспектором взводу №1 роти реагування, найбільше випробування на війні – невизначеність: «Ти ніколи не знаєш, що буде завтра і чи зможеш повернутися додому до тих, хто на тебе чекає. Ще важко бачити втрати, людей, які отримують поранення, і розуміти, що іноді ти не можеш змінити те, що відбувається. Але ти все одно продовжуєш робити свою роботу і триматися.

А так хочеться звичайного спокійного вечора вдома. Коли нікуди не треба поспішати, поруч близькі люди, і ти просто знаєш, що всі в безпеці. Саме такі прості речі зараз здаються найбільш цінними. Війна навчила не відкладати важливі слова на потім, цінувати зустрічі, обійми, звичайний ранок, можливість прокинутися та почути голос близької людини. Бо те, що раніше здавалося буденним, насправді може бути найбільшою цінністю».

Вони тримаються там заради можливості знову повернутися до своїх родин, обійняти дітей, зібратися за одним столом і просто жити звичайне мирне життя. Воно для них має особливу ціну. Дякуємо нашим хлопцям, їхнім побратимам і всім захисникам за можливість жити, любити своїх близьких і радіти тим буденним речам, які з війною набули для нас особливої цінності. Пишаємося і чекаємо!

Поліція охорони Тернопільщини