Вибір між тюрмою і війною – історія полоненого окупанта
У підрозділі 3-го (раніше 83-го) батальйону 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ військові розповіли про історію полоненого, який, за їхніми словами, відкрито говорить про небажання воювати. Його взяли в полон під час виконання завдань. Це 22-річний росіянин, який, як повідомляють бійці, сам визнає, що реальний шлях до виживання для нього почався тільки після здачі в полон.
За словами полоненого, життя в нього зламалося ще в ранньому дитинстві — у два роки він залишився сиротою. Згодом був усиновлений, але після повноліття потрапив у тюрму за грабіж. Там він отримав строк у 12 років. У підрозділі розповідають, що саме в колонії йому запропонували вибір: або йти воювати проти України, або, як він каже, «з тюрми він уже не вийде».
Він погодився на війну, бо боявся померти у тюремних стінах. Але, як зазначають бійці, зараз він прямо говорить про каяття і про те, що в російській системі був «лише розхідним матеріалом».
У військових підрозділу кажуть, що полонений не приховує свого ставлення до російської армії і не хоче повертатися назад. Він заявляє, що хотів би залишитися в Україні або приєднатися до тих підрозділів, які виступають проти російського режиму. За його словами, він уперше за багато років почувається в безпеці саме тут.
«Життя важливіше за накази».
У підрозділі наголошують, що Україна дотримується Міжнародного гуманітарного права і гуманно поводиться з полоненими. Зазначають, що в Україні не б’ють за відмову воювати, не тримають у ямах і не змушують іти на смерть. У військових підрозділу пояснюють: тут дають можливість жити навіть тим, кого російська система перетворює на гарматне м’ясо.
