Вдруге росiйська ракета знищила бiзнес Олександри Борко. Пiсля потрапляння ракети в Харковi в її з партнерами пiдприємство, дiвчина наважилася почати в жовтнi власну справу з нуля. Внаслiдок росiйського ракетного удару по Тернополю 13 травня, її бiзнес вдруге зазнав руйнувань через росiйську агресiю.

Тернополянка Олександра Борко прийшла в примiщення, де ранiше був її бiзнес, аби забрати вцiлiлi речi. До ракетного обстрiлу Тернополя 13 травня тут працювали швачки, шили постiльну бiлизну, розповiдає Олександра, пакували та вiдправляли в рiзнi куточки країни. Зараз пiдприємиця досi рахує збитки, каже, це тисячi гривень.

“По тканинах зараз дуже складно сказати, дуже багато порiзано, багато в попелi, в склi дрiбному. Це тканина. Це не пластик чи гума, яку помити i використати ще раз. Коли я в перший день зайшла в це примiщення, то воно було в диму”.

Олександра каже, займається бiзнесом приблизно 5 рокiв. На початку повномасштабного вторгнення в неї з партнерами було пiдприємство у Харковi, сама ж дiвчина в Тернополi займалася волонтерством. У квiтнi до неї зателефонували та сказали, що пiсля прямого влучання ракети в її примiщення, все згорiло.

“Тодi було складно. Я пам’ятаю, що декiлька днiв не могла вiдiйти. В мене тодi був штаб, який я органiзувала на третiй день вiйни, ми допомагали вiйськовим по 10-15 бусiв вiдправляли, фури, рiзнi автiвки вiйськовим на передову”.

Зрештою, трохи вiдновившись, вирiшила розпочати власну справу з нуля, взятися за пошиття постiльної бiлизни. Розповiдає, 18 жовтня минулого року вони запустили роботу, 13 травня її бiзнес росiйська ракета знищила вдруге. У той вечiр, пригадує, була неподалiк офiсу i бачила вибух.

“За 15 хвилин до вибуху я думала приїхати сюди, менi потрiбно було забрати деякi речi. I чомусь менi в голову прийшла думка, що не треба їхати, бо вже була почалася повiтряна тривога. I за 10-15 хвилин стається вибух. Я не бачила куди саме прилетiло, я бачила спалахи i чула вибухи. Люди почали тiкати в рiзнi сторони”.

Камери вiдеоспостереження зафiксували два вибухи, пiсля другого дверi її офiсу винесло вибуховою хвилею. Дiвчина каже, до ранку не могла заснути.

“Тодi вранцi о 5 годинi знову були прильоти, я їх чула, бо не спала. Прилетiло на примiщення там, де працюють мої батьки на саму територiю. Вони поїхали туди, а я взнала про своє примiщення пiсля 9. В мене почалася iстерика. Тут все було в диму, там ще горiло. Побачила все на власнi очi i 3 години була в станi афекту, не знала що робити. Руки опустилися, бо це вдруге. I дуже складно знову бачити таку картину”.

Перед ракетним обстрiлом у своїй студiї Олександра облаштувала фотозону – лiжко, де збиралася фотографувати бiлизну власного виробництва. Коли шок вiд побаченого минув, вирiшила таки провести там першу фотосесiю, серед того, що залишилося.

“В мене не було на менi хайп зловити чи ще щось. Хотiлося просто людям показати i українцям, за кордоном, що от в таких умовах зараз функцiонує бiзнес в Українi. Така цiна українського виробництва”.

Зараз дiвчина не планує закривати бiзнес, каже, по трохи намагається виконувати замовлення, швачки працюють з дому.

“Стосовно повернення коштiв говорили, звiсно це не буде так скоро, тому все будемо вiдновлювати своїми власними коштами, ресурсами. Будемо пробувати далi працювати”.