Поет i вiйськовослужбовець Борис Гуменюк продає власнi картини, щоб зiбрати кошти для Збройних сил України. Чоловiк родом з Тернопiльщини, а живе у Києвi.

За його словами, зайнявся живописом пiсля повернення з росiйсько-української вiйни у 2017 роцi. До цього колекцiонував роботи митцiв, повiдомляє Суспiльне.

“Однiй iз перших моїх робiт – десь 5 рокiв, на нiй зображена осiнь. А осiнь у нас завжди яскрава. Хочу саме цю роботу подарувати тернопiльському музею, щоб тут вона зберiгалася. Я нiколи не хотiв її продавати, хоча завжди хтось хотiв придбати саме її”.

Вiйськовослужбовець каже, написання картин стало для цього реабiлiтацiєю, так вiн вiдновлювався морально пiсля пережитого. Уже намалював пiвтисячi картин, бiльшiсть з них продав. За вирученi кошти придбав бронежилети для побратимiв. Два мiсяцi тому в Києвi вiдбулася його перша персональна виставка.

“Моя вiйна почалася у 2014 роцi. Так трапилося, що я був перший автор з письменницького цеху, який опинився в зонi бойових дiй. Моя книжка, яка називається «Вiршi з вiйни» була першою книжкою про цю вiйну. Зараз, кажуть, є бiльше 800 книжок, написаних учасниками бойових дiй, волонтерами, журналiстами”.

Борис Гуменюк – автор поетичних збiрок, романiв, новел. Розповiдає: пiд час першого етапу росiйсько-української вiйни став заступником командира батальйону “ОУН”. А 2015 року на установчому з’їздi його обрали головою Української Вiйськової Органiзацiї.

“Я взявся за пензель, коли менi було 52 роки. Iз пiвтисячi картин, якi я написав, в мене зараз залишилося десь пiвсотнi. Iншi роботи проданi. Не знаю, якого рiвня цей живопис. Я тiльки зараз починаю отримувати якiсь вiдгуки вiд мистецтвознавцiв”.

Пiд час повномасштабного вторгнення Борис Гуменюк перебував у своєму домi на Київщинi. Каже, 24 лютого прокинувся вiд вибухiв.

“У мене є три собаки, вони тодi почали скавулiти собаки. Вже був вибух, вiн мене розбудив. Менi по прямiй до Борисполя кiлометрiв 60, до Броварiв кiлометрiв 60. Саме по Броварах i Борисполю були першi вибухи”.

У першi днi повномасштабної росiйсько-української вiйни чоловiк записався до територiальної оборони Києва, а далi пiшов до бойового пiдроздiлу Збройних сил України.

“Коли ворог вiдступив, коли ми його вибили, то вже не було сенсу залишатися в Києвi. Треба було йти на вiйну. Ми своїм пiдроздiлом фактично вступили в лави ЗСУ. З травня i до сьогоднi я – боєць ЗСУ”.

Нинi Борис Гуменюк поєднує вiйськову службу iз волонтерською справою. Вiн спiвпрацює з благодiйними органiзацiями та допомагає забезпечувати необхiдним бiйцiв Збройних сил України.