Військовий-інтернаціоналіст на псевдо Заур бореться за перемогу у складі тернопільської бригади
На половину українець, на половину грузин
«Зважаючи на свої релiгiйнi переконання я не думав, що потраплю на вiйну…», – солдат взводу механiзованої роти на псевдо Заур.
Iсторiю бiйця розповiли у 105 окремiй бригадi територiальної оборони ЗСУ.
На половину українець, на половину грузин, з релiгiйним поглядом, який не дозволяє брати в руки зброю, в перший день повномасштабного росiйського вторгнення разом зi своїми друзями вже був у черзi ТЦК та СП. Йому було вкрай боляче бачити людей, якi втрачали свiй дiм в Українi, адже цей бiль вiдчував, коли росiя вiдiбрала дiм у його рiдних в Грузiї…
I хоча побратими називають його своїм капеланом, уникати загальновiйськових завдань вiн не хоче. Разом з усiма, майже пiвтора року вiйни Заур захищає кордон нашої Батькiвщини.
«Ми копали окопи, опановували зброю, вчились реагувати на обстрiли, а разом з тим долати страх. Часто, попри бiль, у важких боях утримували свої позицiї та кожен клаптик закрiпленої територiї, нажаль, втрачаючи побратимiв. За один день на фронтi могло вiдбутись бiльше подiй, нiж за все моє цивiльне життя. На вiйнi у кожного з нас з’явилось по декiлька Днiв народжень. Все як у фiльмах: епiчнi переправи через рiчку, крижана вода, надiйне плече побратима в бою, сильна волонтерська пiдтримка, героїчне об’єднання нацiї», – розповiдає солдат.
«Вiйна за незалежнiсть яка є сьогоднi асоцiюється менi з битвою Давида проти Голiафа. У ворога бiльше зброї, живої сили, але з нами Бог, добро та вiра. Україна тримається на молитвах, мiцнiй армiї та надiйному тилу.
Фiзична перемога обов’язково буде не за горами, справжня прийде пiсля духовної перемоги нацiї, як народу, що вже довiв свiтовi про самобутнiсть та сталевий характер».
Спiлкувалася Любов Атласюк
