Військовослужбовець ЗСУ з позивним Арес: “Сапер — це справа душевна, цікава”
Військовий з 105 бригади ТрО Тернопільщини розповідає про службу в ЗСУ.
Військовослужбовець інженерної роти 105-ї окремої бригади тероборони ЗСУ з Тернопільщини з позивним Арес у війську з 2014 року. За цей час служив у кількох підрозділах, зараз займається саперною справою, виконуючи бойові завдання на сході України.
Військовий розповів Суспільному, що за час служби зробив сотні виходів. Далі його пряма мова:
“У своєму житті я служив у різних бригадах і багато чим займався, бо я почав служити ще в 2014 році. Був у 25-й окремій парашутно-десантній бригаді на посаді стрільця, після 25-ї я пішов в 10-ту гірсько-штурмову бригаду на рік за контрактом. 1 вересня 2022 року я звільнився, а 24 лютого повернувся назад на службу, потрапив у роту контрдиверсійної боротьби. Саме тут взявся за саперну справу.
Треба виявляти фантазію та обережність.
Сапер — це справа душевна, цікава. Треба виявляти фантазію та обережність, бо це все ж специфічна робота. Коли йду на завдання, то страху не відчуваю, більше переживаю за своїх побратимів, які йдуть зі мною. Коли повертаємося усі, відчуваю радість, що всі живі, всі здорові. Саме головне, що всі вийшли і все добре сталося. І не було ніяких втрат.
У 2015 році була більше така стрілецька війна, саперна війна. Зараз це війна дронів, від яких і ми закриваємо небо. Тому вчимося керувати безпілотними літальними апаратами.
Хочу залишитися в ЗСУ.
Коли думаю про майбутнє, то розумію, що хочу залишитися в ЗСУ, хочу продовжувати службу навіть після закінчення війни. У кожного була чи є своя мрія, в мене завжди була мрія стати військовим.
Мене вдома чекає любляча дружина, батьки, тесть, швагро. Підтримка рідних — це найголовніше. Якщо немає підтримки рідних, можна впадати у відчай. А коли є підтримка, то знаєш, що тебе вдома люблять і чекають, що є сенс повертатися додому. Бо без підтримки це дуже тяжко. Мене чекають і для мене це важливо”.
Джерело: Суспільне
