Вербна неділя, або Вхід Господній в Єрусалим, є одним із найважливіших свят у християнському календарі. Це свято прийнято відзначати за тиждень до Великодня. Цьогорічне відзначення припало саме на 28 квітня.

Свято символізує урочистий вхід Ісуса Христа до Єрусалиму, де його зустрічали з пальмовими гілками та вигуками «Осанна!».

В Україні та інших слов’янських країнах традиційно використовують не пальмове гілля, а гілочки верби, звідси й назва свята. Верба одна з перших розпускається навесні, тож ці свіжі зелені паростки стають символом відродження життя та чистоти після тривалої зими.

Момент прибуття Ісуса Христа до Єрусалима описаний в усіх чотирьох Євангеліях – від Матвія, Марка, Луки та Іоана.

«Напередодні, у суботу, Ісус вчинив диво і воскресив свого друга, праведного Лазаря. А вже в неділю Христос наказав своїм учням привести молодого осла і в’їхав на ньому у місто Єрусалим, здійснивши пророцтво Захарії»

Величне свято стрічали усі, адже діяння і чудеса сотворені Ісусом не пройшли повз. В місті його вітали вигуками «Осанна сину Давида!». До слова, святкування співпало із відзначенням єврейського Песаха.

Стежку, якою крокував Спаситель, люди встеляли своїм одягом та пальмовим листям. Звідси і пішов звичай освячувати вербу (вона замінила пальму, адже пальми не ростуть у нашій місцевості).

Вербну неділю або Вербницю прийнято святкувати на служінні у церкві. У цей день освячують гілочки верби. Можна готувати будь-яку кількість та будь-яку вербу (з листочками, котиками, бруньками, прикрасами або й без них), але обов’язково живу, не суху.

З давніх-давен верба вважалася оберегом та символом нового життя, наділеним надзвичайними силами. Традиційні прикмети свідчать, що освячена на Вербну неділю гілка здатна зцілювати та відганяти нечисть.

Освячені гілочки тримали у домі як оберіг до наступної Вербної неділі.

Їх клали за образами в домі, на ночви, де підходило тісто на великодні хліби. «Котики» з освячених галузок люди ховали в одяг як оберіг від лихого.

Також наші предки вірили, що посадивши освячену вербову гілочку в городі, молоді члени родини невдовзі одружаться чи вийдуть заміж. А випасання худоби цього дня з легеньким поганянням гілкою верби, мало принести їй міцне здоров’я.

Силу верби використовували і для відвернення стихійних лих. Вважалося, що помахуючи свяченим гіллям у бік хмар, можна відігнати грозу від оселі. Також обрядове гілля клали біля криниць, аби вода в них була чистою та придатною для вжитку.

Був і звичай їсти «вербових котиків» – зав’язі на гілочках додавали у їжу, сподіваючись таким чином насититися весняною енергією природи.

А ось сушені гілки верби традиційно спалювали у печі, коли випікали великодні паски. Адже залишки освяченого гілля не можна було просто викидати чи топтати ногами – це вважалося великим гріхом.

У народі Вербну неділю називають ще «зеленим святом», бо саме тоді відзначається повне оживання природи. Напередодні люди прибирають у будинках, готують найсмачніші страви з рибних продуктів та обов’язково печуть вербні жайвори – солодкі обрядові хлібці у формі пташок, козликів чи сонечка. Загалом Вербна неділя – це свято надії, радощів та оновлення життя після зимової сплячки. Цього дня приходить тепло і це не тільки про погоду. Тож нехай же ці світлі почуття та душевний спокій запанують у кожній оселі разом із освяченою лозою!