Святослав Звір з Тернопільщини вмів вправно обходитись зі стрілецькою зброєю. З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну він почав допомагати бійцям підрозділів ССО ЗСУ, КОРДу, СБУ, військовослужбовцям з Нацполіції та сил ППО.

Бути відомим волонтером, унікальним майстром з налаштування зброї для специфічних потреб Сил оборони, і водночас – не бути застрахованим від кримінального переслідування? Легко.

Зі зброєю пан Святослав Звір має справу дуже давно – відтоді, як кількадесят років тому взявся “модернізувати” свою стару мисливську гвинтівку Мосіна.

“Це стара російська зброя, свого часу було дуже важко знайти для неї деякі деталі, приміром, кріплення для прицілу. А я працював слюсарем, і сам собі зробив”, – згадує він в розмові.

Про вміння пана Святослава вправно обходитись зі стрілецькою зброєю, звісно, на рідній Тернопільщині знали інші мисливці, колеги, сусіди. Тож не дивно, що з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну “сарафанне радіо” зробило унікального зброяра відомим, як кажуть, “у вузьких колах”. Бійці підрозділів ССО ЗСУ, КОРДу, СБУ, військовослужбовці з Нацполіції та сил ППО стали часто звертатися до волонтера.

“Знаєте, як воно буває: хтось мене знає, мобілізувався, й прийшов до мене, а далі – комусь розповів, і знову до мене за допомогою прийшли… Спочатку попросили поставити звичайну оптику, виставити (відкалібрувати) її, пристріляти. Потім так само прийшли вже з нічними прицілами… Я стараюсь допомагати і намагаюсь навчити хлопців трохи, щоби вони самі знали, як і що робити”, – розповідає пан Святослав.

З волонтерів – на лаву підсудних

Як не прикро, але таке волонтерство в Україні може стати підґрунтям для… кримінального провадження. Так, до унікального зброяра правоохоронці завітали у березні 2023 року. За даними тернопільського журналіста Сергія Сінкевича, у майстра вилучили 19 одиниць зброї. Але цікаво, що її частину самі ж силовики одразу забрали: зброя належала їм, а пан Святослав Звір лиш допомагав в її налаштуванні. Та це вже не могло зупинити каральну машину і, попри відсутність складу злочину, зброяру вручили підозру.

Обвинувачення за статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами) передбачає від трьох до семи років позбавлення волі. Але Тернопільський міськрайонний суд на початку квітня 2025 року виправдав пана Святослава.

“В судовому засіданні встановлено, що громадянин Звір є провідним фахівцем з налаштування роботи високоточної зброї, у пристрілюванні та встановлення оптики на інші види озброєння, який працює безоплатно, виконує свою роботу якісно та у стислі терміни, фахівців його рівня є одиниці на всю Україну. Він своєю професійною роботою допомагає багатьом військовим підрозділам, що підтверджується десятками подяк і грамот, долучених до матеріалів судового провадження. Вилучена під час обшуку зброя була привезена йому для налаштування, щоб у подальшому передати Збройним Силам України. Суд, дослідивши всі докази, надані сторонами, заслухавши свідків, вирішив, що обов’язкові елементи складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, відсутні у його діях”, – йдеться в повідомленні прес-служби суду.

Ба більше, суд не просто виправдав Святослава Звіра, а застосував статтю 43-1 Кримінального кодексу України (виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни). Тобто, визнав, що зброяр не порушував закон, а діяв в інтересах оборони країни.

“Унікальним виправдальний вирок є через те, що суд застосував положення про “бойовий імунітет” – особа, залучена до захисту Вітчизни, звільняється від кримінальної відповідальності, – написав на своїй сторінці в одній із соцмереж відомий активіст Сергій Стерненко. – Також суд закликав нагородити пана Святослава орденом “За заслуги”, що цілком справедливо”.

Не злочин, а суспільно-корисна діяльність

Як розповів адвокат Святослава Звіра Василь Притула, усе це стало можливим завдяки кільком факторам. Так, захист будувався не на запереченні фактичних обставин справи, а на доведенні того, що дії зброяра є суспільно-корисними.

“Тобто, мова була не про те, що в нього немає зброї на зберіганні і що він, умовно, не проводить компоновку патронів, налагодження, можливо, ремонту зброї. Мова була про те, навіщо і для кого він це робить. Адже не було жодного факту, жодного доказу, який свідчив би, що він допомагав не Силам оборони, а якомусь криміналітету (якби це було так, окей, за це його караєте)”, – зазначив адвокат.

Він переконаний, що будь-яке кримінальне провадження потребує індивідуального підходу:

“Про пана Святослава і про його справу знали не лише адвокат, прокурор і все. Ця ситуація була на слуху, адже величезна кількість людей зверталась до майстра по допомогу, в тому числі представники різних спецпідрозділів. Тож в суді долучались покази діючих військовослужбовців, інструкторів, людей, які офіційно займаються налаштування зброї і які залучали до цього мого підзахисного як спеціаліста… Суд встановив усі обставини”.

Василь Притула також нагадав, що в умовах російської агресії проти України держава закликала українців допомагати Збройним силам:

“Але іноді виходить, що держава забуває, що вона просила. І, коли люди до такої допомоги долучаються, і така допомога дійсно є суспільно-корисною, держава чомусь починає їх карати, адже така діяльність, формально, підпадає під дію 263 статті ККУ”.

Адвокат не вважає це політикою держави в цілому. На його думку, такі справи з’являються через те, що в українських правоохоронних органах досі діє “показникова система”. Тобто, треба дати показники по якихось конкретних статтях Кримінального кодексу. Як наслідок, проваджень по 263 статті ККУ – маса по всій країні. УНІАН вже розповідав кілька таких історій.

“Я особисто знаю багато таких випадків – з Сум, Одеси, Черкас, Запоріжжя…”, – зазначає адвокат і додає, що при цьому виправдальні вироки із застосуванням статті 43 Кримінального кодексу України (виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни), на жаль, досі рідкість.

Ба більше, на момент публікації цього матеріалу стало відомо, що вже 23 травня Тернопільський апеляційний суд розгляне апеляцію на вирок суду першої інстанції. Тож крапка по справі унікального зброяра Святослава Звіра досі не поставлена.

Доведи, що не злочинець

В Українській асоціації власників зброї (УАВЗ) не втомлюються нагадувати, що правоохоронці реєструють кримінальні провадження, а суди виносять обвинувальні вироки за статтею 263 ККУ, посилаючись лише на підзаконні акти. Адже закону, який здійснював би регуляцію в сфері обороту зброї, боєприпасів та вибухових речовин, в Україні досі немає. А це, своєю чергою, взагалі не дає можливості визначати законність чи незаконність тих чи інших дій із такими предметами.

З огляду на це, як вважають в УАВЗ, стаття 263 ККУ потребує декриміналізації. Простими словами, якщо і має бути покарання за порушення, виписані в ній, це має бути аж ніяк не кількарічний строк за гратами, а штраф. Особливо, в умовах російської агресії та необхідності захищатись від росіян, фактично, у будь-який спосіб.

Таку позицію розділяють і депутати Верховної Ради, які ще торік у березні зареєстрували законопроєкт №11073. В ньому йдеться про виключення з Кримінального кодексу статті 263 (про незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами) та статті 263-1 (про незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів чи вибухових пристроїв). Натомість парламентарі пропонують доповнити статтю 190 Кодексу України про адміністративні правопорушення пунктами про адмінвідповідальність – штрафи від 850 грн до 5100 грн за порушення порядку придбання, зберігання, носіння або передання зброї без відповідного дозволу, а також штрафи від 17 000 грн до 34 000 грн із конфіскацією предметів правопорушення та доходів від діяльності – за виготовлення, перероблення або ремонт зброї без ліцензії.

Такий законодавчий акт, звісно, теж не панацея. Але це могло б, принаймні частково, вберегти від позовів таких майстрів, як Святослав Звір, або тих, хто відгукнувся за заклик держави “збери дрон для ЗСУ”. На жаль, документ досі перебуває на розгляді в комітетах Верховної Ради.

Тетяна Урбанська