Вiйський з позивним “Барнi” за освiтою вiн фельдшер, в АТО був медиком, а у 18 роцi пройшов курси у Житомирському вiйськовому iнститутi i переквалiфiкувався.

Сьогоднi є найкращим оператором БПЛА i служить у 44-iй артбригадi iменi Данила Апостола, пишуть 20 хвилин Тернопiль. 

Медичний рюкзак завжди при ньому, за необхiдностi може надати вчасну долiкарську допомогу, та його стихiя — небо.

У збройних силах служить ще з 15 року.

Повномасштабна вiйна для Барнi почалася, коли вiн в Києвi був на чергуваннi у лiкарнi. Цей день вважає найважчим, бо не змiг одразу ж стати в стрiй, не мiг залишити хворих.

“Коли закiнчилася змiна, ми з другом пiшли в вiйськкомат, але вiн переїхав, остерiгаючись артобстрiлiв, — пригадує Барнi. — Ми вирiшили йти в Iрпiнь, де почалися вуличнi бої i допомагали там”.

Хлопцi пройшли 47 кiлометрiв пiшки до найближчої бригади. Iшли 12 годин. Без пiдготовки добряче виснажилися. Та ввечерi вони уже виконували свої обов’язки. Це були чи не найгарячiшi точки бойових дiй на той час.

Тодi ж почалася його активна участь у вiйнi. У першi днi вважався як медик волонтер. Лише через тиждень йому запропонували вакансiю оператора БПЛА у Тернопiльськiй артбригадi. Iншими словами — пiлот безпiлотника.

“Знаходимо позицiї ворога, його технiку, артилерiю i передаємо фото з координатами, прив’язкою на мiсцевостi нашiй артилерiї для того, щоб нанести вогневi ураження, — розповiдає про свої обов’язки вiйськовий. – Наша технiка українського виробництва, на озброєннi з 15 року i нас нею забезпечує держава. Були аналоги з iнших країн, щоправда, вони давали старi зразки, якi поступалися нашим, сучасним. Українська технiка в рази краща”.

Знаючи, що артилеристи люблять технiку називати iменами жiнок, запитуємо про оригiнальнi назви для цих апаратiв. Та, як виявилося, усi лiтаки тут — «Фурiї». Так їх назвав виробник.

Цiкаво, що «Фурiя», яка має розмах крил два метри, здатна за один полiт виявити кiлька десяткiв цiлей, а вiдстанi може долати i до 40 кiлометрiв.

Наступальнi дiї ворог переважно проводить вдень, тому й випускають «Фурiю» у свiтлу пору, щоб швидше виявити агресивнi ворожi засiдки. Вночi вона теж здатна «побачити» мiшенi. Та лише через тепловiзор. Видно тепло людей i технiки. Окрiм цiлей «Фурiя» фiксує i роботу нашої артилерiї. Всi данi про влучання передаються в штаб, там уже ведеться загальна статистика.

На запитання наскiльки точними є нашi обстрiли оператор розповiв, що чим далi, тим бiльше влучань.

“У нас на озброєннi нещодавно з’явилися снаряди «Ескалiбур», — веде далi спiврозмовник. — Ми даємо точнi координати на технiку, а вiн наводиться автоматично, оскiльки оснащений спецiальними системами. Це допомога з-за океану. Калiбр «Екскалiбура» – 155 i вiн пiдходить для гаубиць «М-777».

Для влучного пострiлу необхiдно лише знати координати цiлей, а не пiдсвiчувати її лазером. Тому не дивно, що ворог полює на нашi БПЛА.

“Їх збивають зенiтно-ракетними комплексами, — каже Барнi, — Але, враховуючи статистику, в нас найменше збитих безпiлотникiв. Може це везiння”.

До речi, усю цiнну iнформацiю «лiтачки» завжди встигають передати на пункт керування.

За словами командира Барнi – природжений пiлот безпiлотника, а те, що вiн ще й медик – додатковий бонус для їхньої команди.

За час служби Барнi нагороджений вiдомчими та державними вiдзнаками. Зокрема “За зразкову службу”, орденом “Вiдвага i честь”, медалями “За оборону України” та за сприяння вiйськовiй розвiдцi.