Рекордний приліт по Омському НПЗ і феєрверк у Бєлгороді: пілот ССО розкрив деталі спецоперацій у тилу ворога

Коли ми чуємо про вибухи на російських нафтопереробних заводах чи стратегічних аеродромах за тисячі кілометрів від кордону, за цим завжди стоїть ювелірна та тиха робота. Зараз Сили спеціальних операцій ЗСУ активно формують нові команди Deep Strike – підрозділи, які здатні діставати ворога там, де він почувається, здавалося б, в абсолютній безпеці – у глибокому тилу.

Як виглядає війна крізь екран ноутбука, чому палаючий Омськ чи Москва – це не просто красива картинка, а тверезий економічний розрахунок, та які цивільні навички допомагають нищити ворожі тили? Про все це ми поговорили з пілотом далекобійного екіпажу ССО на псевдо «Медик».

– Поясни, будь ласка, простими словами: що таке Deep Strike і чому цей напрямок настільки важливий зараз?

– Тому що це інструмент, який дозволяє бити по найболючіших місцях ворога. Його глибокий тил найменш захищений і водночас найбільш уразливий. Усі ж розуміють, що нинішня війна – це насамперед гонка двох економік. У кого більше ресурсів і грошей, той може воювати довше. Тому я вважаю, що цей напрямок б’є саме туди, куди треба – по гаманцю та логістиці агресора.

– Чи рахували у вашому екіпажі співвідношення: умовно, скільки коштує дрон Deep Strike і на скільки мільйонів збитків ви завдали ворогу?

– Скажу так: сам дрон коштує відносно недорого, а дивитися, як палає Москва – безцінно.

– Роботу оператора БПЛА в тилу часто уявляють як банальне керування дроном із пульта. Наскільки у твоєму випадку уява цивільних відповідає реальності?

– Усе залежить від конкретного комплексу, на якому працюєш. У нашому випадку ти більшу частину часу проводиш за ноутбуком. А пульт потрібен буквально на п’ять хвилин – на самому старті.

– А як загалом виглядає сам процес керування в Deep Strike?

– Спочатку заздалегідь детально прораховується маршрут, яким летітиме борт. Потім цей трек заливається в мізки БПЛА, перевіряються всі технічні параметри. З пульта ти просто допомагаєш йому відірватися від землі та злетіти, а далі борт працює самотужки.

– Який рекордний кілометраж дальності у колекції уражень особисто вашого екіпажу?

– Омський нафтопереробний завод – це 3400 кілометрів.

– Коли заходите на удар по такому об’єкту, як вирішуєте, у яку саме точку нафтопереробного заводу треба влучити?

– Для цього працює спеціальний відділ розвідки. Там детально вивчають доцільність ураження того чи іншого елемента конкретного НПЗ. Буває, що доречніше знищити резервуари з паливом, бо їх не так просто оперативно відновити. В іншому випадку краще спалити ректифікаційні установки переробки нафти – наприклад, АВТ-9 чи АВТ-11. Усе вирішується по ситуації.

– Зранку після операції моніторите ворожі пабліки та Telegram-канали?

– Перші 50-100 уражень – так, активно моніторили. Потім це просто перетворюється на звичну рутину.

– Якусь інформацію з цих каналів враховували в подальшій роботі? Чи читали суто для підняття настрою?

– Як я вже казав, аналізом у нас займається спеціальний відділ розвідки, а наша група отримує вже готові висновки. Проте дані ми бачимо в реальному часі. Приміром, «пташка» собі летить, і якщо в якійсь точці зв’язок чи телеметрія зникли – значить, борту, можливо, вже немає: або впав через РЕБ, або збили. Після цього маршрути наступних операцій коригуються. Плюс постійно аналізується інформація щодо ворожої протиповітряної оборони.

– До речі, про ППО. Росіяни постійно переміщують свої зенітні комплекси. Як вам вдається передбачати їхні пастки на маршруті?

– Усередині країни-агресорки у нас є своя агентурна мережа розвідки, яка вчасно надає потрібну інформацію. Іноді буває так, що ми повністю перебудовуємо маршрут польоту за пів години до запуску дрона, якщо надходять свіжі дані про переміщення ворожих комплексів ППО.

– Що крутіше: уразити велику нафтобазу чи спалити рідкісну радіолокаційну станцію? Який твій улюблений тип цілі?

– Рідкісну станцію – це завжди великий успіх. Але моя найулюбленіша ціль – це хороший, жирний склад із боєприпасами.

– Яким було найефективніше ураження у твоїй практиці?

– Це був мій найперший бойовий виїзд – влучання по військовому аеродрому в Бєлгороді. Туди якраз підвезли величезну кількість боєкомплекту для масованого обстрілу території України. Після нашого прильоту на летовищі добряче здетонувало…

– На якому рівні у вашому підрозділі фінансове забезпечення? Скільки доплачують за такі резонансні й дальні ураження?

– За бойові виїзди до базової ставки додаються премії. Усе за стандартною для ЗСУ бойовою тарифікацією – до 100 тисяч гривень на місяць.

– Російські НПЗ сьогодні захищені масивними сітками, «Панцирями» та потужними системами РЕБ. Як далекобійний дрон примудряється обійти все це і влучити точно в колону розміром усього кілька метрів?

– Радіус ураження нашої бойової частини – до 5 метрів. Окрім того, є певні технічні системи, які дозволяють ефективно обходити ворожий РЕБ. Також прораховуються нюанси, щоб перехитрити ППО – зокрема, дрон має дуже маленький тепловий слід. Ну а мобільні вогневі групи його вночі просто не бачать, а оскільки йде він на низьких висотах, часу на реакцію у них майже немає.

– Як ви взаємодієте з українськими розробниками та виробниками БПЛА? Наскільки швидко ваші фідбеки та зауваження втілюються в нових серіях дронів?

– Так, у нас є прямий зв’язок із виробниками. Ми маємо можливість чітко розписати їм ті чи інші технічні проблеми й оперативно отримати зворотний зв’язок. Наші зауваження та побажання вони інженерно інтегрують уже в наступних оновлених версіях.

– Яку цивільну звичку чи навичку ти вважаєш найкориснішою у своїй нинішній роботі стратегічного пілота?

– Моє цивільне хобі – комп’ютерні ігри…

– Тобто досвід геймера тобі таки знадобився. Які конкретно ігри подобалися?

– Найбільше любив Military Simulation (військові симулятори): де треба побігати, постріляти, щось побудувати. Набута там дрібна моторика та вміння швидко аналізувати ситуацію точно не були зайвими.

Далі у війську кожен уже навчається на практиці й додає власні скіли, відштовхуючись від загальних критеріїв. Ось маємо, приміром, встановлені рамки висоти – від і до. Але в процесі польоту кожен пілот використовує той алгоритм, який вважає найефективнішим у конкретній ситуації. Хтось веде борт на мінімальній висоті, бо думає: «За деревами сховаюсь – не побачать». А хтось, навпаки, обирає вищий коридор, щоб мобільні вогневі групи зі стрілецькою зброєю не дістали, а ракети ППО за такого розкладу влучають вкрай рідко.

– Скільки часу займає процес навчання, якщо людина починає опановувати цю професію з нуля?
– До місяця, якщо людина має клепку в голові та здатна швидко засвоювати інформацію. Немає нічого надскладного. Боєць може стати в стрій досить швидко.

– Коли до вашого підрозділу приходить новачок, як ти одразу розумієш, що з нього вийдуть люди і він стане толковим пілотом?

– Це видно моментально – по тому, чи готова людина вчитися новому. Ти пояснюєш матеріал, вона схоплює суть на льоту і одразу ставить правильні зустрічні питання. Такого трохи повчити – і буде реальний результат.

– Які три головні якості, на твою думку, роблять із колишнього цивільного крутого пілота стратегічного рівня?

– Терпіння. Логічне мислення. І жага помсти.

– Чим взагалі вирізняється робота в підрозділах Deep Strike саме Сил спеціальних операцій?

– По-перше, тут надзвичайно високий фаховий рівень підготовки – як груп загалом, так і кожного пілота зокрема. По-друге, рівень забезпечення: спорядженням, автівками, новітньою технікою. У ССО з цим немає жодних проблем, усе організовано на найвищому рівні.

Наразі Сили спеціальних операцій оголосили масштабний набір і чекають на людей, які готові стати частиною стратегічних ударів по тилу ворога. У команди нових підрозділів шукають:

• командирів екіпажів;
• операторів пускових платформ;
• пілотів;
• майстрів;
• водіїв-електриків;
• водіїв-операторів.

ССО відкриті як для чинних військових (солдатів та сержантів) із спрощеною системою переведення, так і для цивільних без жодного мілітарного досвіду. Переходь за офіційним посиланням на портал ССО, знаходь свій напрямок, заповнюй анкету і працюй разом із найкращими!