Тисячі людей згуртувалося на «Дзвонах Лемківщини» на Тернопільщині (Фоторепортаж)
Від яскравих та самобутніх костюмів лемків захоплювало подих та було не відірвати очей на ХХ-му Міжнародному фестивалі лемківської культури «Дзвони Лемківщини».
Понад тисяча лемків із України та семи країн світу приїхали в урочище Бичова на Монастирищині Тернопільської області, щоби долучитися до грандіозного святкування.
Протягом 2-3 серпня там було на що подивитися. Це величезні рухомі ляльки лемка та лемчині, тематичні конкурси, ігри, розваги, майстер-класи, спортивні змагання… Також можна буде відвідати майстер-класи – зав’язування лемківської хустки, молотіння зерна, замішування хліба, бісероплетіння, лозоплетіння, мелення зерна на жорнах, малювання писанок та інші.
Як розповіла директорка музейного комплексу «Лемківське село» Віра Дуда, сюди завітали етнічні лемківські колективи і солісти з усієї України та з-за кордону.
— Спочатку ми пройшлися масштабною ходою по місто. Насамперед зупинилися біля пам’ятника генія української нації – Тараса Шевченка, віддали йому шану. Оскільки на Монастирищині «Дзвони Лемківщини» – фестиваль, що вперше має статус міжнародного, тут були присутні члени Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. Ми також загадали добрим словом ті країни, які прийняли наших лемків після депортації. Це країни США, Канади, Польщі, Словаччини, Сербії і Хорватії. Звісно, починали ми сьогодні «Думи мої…» лемківської говіркою, неї і завершили наш лейтмотив. Варто зазначити, що цього року минає 75 років з часу депортації лемків,тож цей захід вирішили провести на високому рівні. Зупинялися й біля символічного каменю жертвам депортації, де поклали вінки, провели театралізовану «Сповідь лемка». А сповідь та була трагічною. Бо ж мовилося про людей, які колись тут жили в голоді, холоді. Сповідь була присвячена дідові, котрий загину в українськім степу, але в піджаку тримав кусок черствого хліба для молодшого сина Ваньця, — наголосила Віра Дудар.
На грандіозний захід завітала й українська співачка, членкиня Президії Світової федерації українських лемківських об’єднань Софія Федина.
— Саме тут є те середовище, де б’ється серце не тільки Лемківщини, але й справжньої України. У свій час світова федерація, за допомогою наших громад по цілому світі, багато чого мене навчила. Так вийшло, що я пішла до парламенту та пройшла. Прикро тільки зазначити, що проукраїнські сили сьогодні не мають більшості в парламенті. В більшість за тими, які навіть не мають чіткої програми. Тепер більшість мають ті, більшість з яких не підозрюють про наше існування. Тож постає питання, що ми можемо зробити, коли навіть не можемо заблокувати певне питання. Тільки… лемки ніколи не покладали рук. Лемки – етнографічна група українців, які биті. Ми добре биті життям, тому вміємо дати в зуби, — наголосила Софія Федина.
