“Це стереотипи, що мама має бути до трьох років увесь час із дитиною” — блогерка Пренткович поділилася думками про материнство
Фото Діани Андруник
Блогерка Тетяна Пренткович зізналася виданню The Village про те, як змінилося її життя із народженням сина. Вона також розказала журналістам наскільки змінило її материнство і чи планує віддавати хлопчика у дитячий садок. Далі — розповідь самої блогерки.
Коли ми зрозуміли з чоловіком, що хочемо збільшувати сім’ю, у нас виникла ідея відкрити свій заклад. Пам’ятаю, за кілька днів після того як усе запрацювало, я дізналася, що вагітна.
У мене був невеликий токсикоз, тому через місяць я не могла навіть зайти в наш заклад – мене нудило від запаху кави і соєвого соусу. Я працювала з дому, вела соцмережі, відповідала за маркетинг та бухгалтерію. Це було складно, але в мене була підтримка чоловіка, який взяв великий обсяг роботи на себе. Крім того, почала вести блог. Коли я мала народжувати – у мене було вже 22 тисячі підписників.
Перерви між народженням дитини і виходом на роботу не було. Я відразу працювала, не втрачала тонусу. Водночас мене всі берегли: я могла прокинутися, коли хочу, лягти, коли хочу. Коли потрібно, я могла з радістю лишити дитину на одну з бабусь. У мене просто була певна кількість роботи, яку я виконувала тоді, коли могла приділити цьому час.
Фото з архіву Тетяни Пренткович
Півтора року син був на грудному годуванні – насправді я не могла його залишити довше, ніж на дві години. Уперше на півдня я його залишила у віці 10 місяців. Син виріс з нами в автокріслі – ми часто брали його із собою, багато подорожували.
Ми не міняли своє життя, коли народився син, у мене воно не ділиться на до і після. Син став гармонійним доповненням нашого життя. Змалку він дуже соціальний: був із нами на домашніх вечірках, зустрічах із друзями та по роботі. Ніколи не було проблем з тим, що син має спати в тиші – він засинав за будь-яких умов, і це було дуже зручно.
Народження дитини дає більше натхнення. Хочеться зробити для цієї маленької крихітки все! У мене з’явилося набагато більше сил та енергії. Зараз доводиться менеджити кожну вільну хвилину, а раніше, коли було більше вільного часу, я його не цінувала. Думаю, що дитина навчила мене відповідальності.
Мені здається, це стереотипи, що мама має бути до трьох років увесь час із дитиною. Що саме мама має навчити рахувати, говорити. Ми живемо в такому часі, що це все неважливо. Головне – аби дитина була щасливою. Якщо вибирати між садочком, де сину можуть приділити увагу, і тим, що він буде в автокріслі дивитися мультики, поки я в паніці літаю між справами, – я виберу садочок. Там дитині спокійно, комфортно, весело.
