Свято для «поспішайок» організував Тернопільський перинатальний центр «Мати і дитина»
Тернопільський перинатальний центр «Мати і дитина» відзначив День передчасно народжених дітей
Маленькі герої з неймовірними історіями. Деякі з них були трохи більшими за долоню – такі крихітні, беззахисні, але з великим бажанням жити. «Поспішайки» – так лагідно їх називають медики Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина». Дітки, які передчасно прийшли на світ, інколи з критичною масою тіла, але зусиллями лікарів та батьків їм вдалося отримати шанс на життя. І ось уже доброю традицією стало «Свято малюка», яке щороку організовує Тернопільський обласний клінічний перинатальний центр «Мати і дитина».
У залі, прикрашеній фіолетовими і білими кульками, чутно дзвінкий дитячий сміх. Маленьких гостей тут об’єднує лише одна історія – початок приходу в цей світ.
«Це наша Віруня, знайомтеся. Вона, коли народилася, важила менше кілограма, а тепер подивіться, яка красуня виросла! Це результат титанічної праці всього персоналу нашого закладу і, звісно, батьків. Сьогодні радісно бачити наших маленьких пацієнтів здоровими та щасливими», – каже лікарка відділення інтенсивної терапії новонароджених Неля Скубенко.
17 листопада в усьому світі відзначають Міжнародний день передчасно народженої дитини. Головний лікар перинатального центру, Віктор Овчарук, підкреслив, що такі заходи дозволяють не лише відсвяткувати досягнення дітей, але й побачити результат своєї роботи.
«Кожен рік ми запрошуємо батьків, чий малюк народився передчасно, щоб вони могли побачити, як ці діти розвиваються. І це дуже важливо для нас, бо ми хочемо, щоб батьки бачили, що їхні діти не відрізняються від тих, хто народився в термін. Це також можливість для нас, лікарів, оцінити, як ми можемо вдосконалити свою роботу», – зазначив Віктор Овчарук.
Батькам треба завжди вірити і надіятися, переконаний капелан перинатального центру, отець Андрій Олійник, і розповів неймовірну історію маленького Теодора, на видужання якого не вірили ні батьки, ні найближчі родичі.
«Коли я побачив, як батьки плачуть, а їхня дитина бореться за своє життя, я сказав їм: «Ваша дитина бореться, а ви вже здалися? Прийдіть, моліться в каплиці, а тут боріться разом з нею».
Було важко їх переконати, але через кілька місяців я побачив, як цей малюк набирає вагу і виростає здоровим. Віра, надія та боротьба – це те, що допомагає нам перемагати», – зауважує священник.
У залі батьки тримають на руках двох хлопчиків і дівчинку. Це трійня родини Філиків. Владислав, Дем’ян та Злата – знайомить мене батько своїх дітей. На їхніх шиях – паперові медалі з іменами та вагою при народженні.
«Скоро їм виповниться два роки. Вони вже всі ходять до садочку. Ми були готові до трійні, тому для нас це було очікувано», – розповідає мати Діана Філик.
За статистикою, кожна 10 дитина в світі – передчасно народжена. Ця проблема з роками нікуди не зникла.
«Виходжування таких діток завжди несе певні ризики, і це завжди важко. Чим менший термін, тим більші складнощі, але ми можемо гордитися, що в нашому відділенні є все необхідне для ефективної допомоги та лікування. Ми вже маємо досвід виходжування діток, народжених на 22–24 тижні. Для нас це не вирок – це просто турбота і професіоналізм лікарів, а такі діти, якщо з ними працювати, можуть бути абсолютно нормальними», – розповідає завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених Мар’яна Савчук.
Дивлячись на діток на святі, й важко уявити, що дехто з них при народженні важив трохи більше 600 грамів. Тернопільський обласний клінічний перинатальний центр «Мати і дитина» став для них не лише лікарнею, а й домом надії, де медицина поєднується з теплом людських сердець.
Нехай це свято надихає всіх: батьків – на віру, лікарів – на нові звершення. Бо кожна «поспішайка» – це диво, яке вчить нас, що життя завжди перемагає.
Галина Кіт
Фото авторки
