146 років від народження українського композитора та громадського діяча Миколи Леонтовича виповнюється у цей день. Адже саме 13 грудня 1877 року на Поділлі народився Леонтович.

Микола Леонтович народжений у селі Монастирок Брацлавського повіту (зараз Немирівська громада Вінницької області) в сім’ї сільського священика Дмитра Феофановича Леонтовича. В роду Леонтовичів було п’ять поколінь священників, і майбутній композитор не став відступником, а навпаки – продовжив родинну династію.

Музика супроводжувала його скрізь: Мати — Марія Йосипівна мала гарний голос, співала українські народні пісні , брат і сестри з дитинства вчилися музичній грамоті, згодом вийшли в світ як співаки та музиканти. Але саме батько Дмитро, який добре співав, грав на скріпці, цитрі, гітарі, балалайці, віолончелі та певний час керував хором семінаристів. Микола Леонтович в дитинстві бавився у диригента та багато співав.

Родина Дмитра Феофана Леонтовича

Згодом, у Шаргородському початковому духовому училищі вивчав спів за нотами і читав складні партії в церковних хорових творах. У 1892 році Микола Леонтович розпочав навчання у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському, де студіював теорію музики, техніку хорового співу та вчився грати на скрипці, фортепіано та інших музичних інструментах. Вже навчаючись у семінарії, Леонтович, починає працювати над обробкою народних мелодій, звертаючись до робіт Миколи Лисенка. Потім життя привело Миколу Леонтовича до вчителювання. Але це не стало йому на заваді, навпаки, адже він самотужки удосконалював свою музичну освіту, організовував літературно-музичні вечори з учнями.

У 1901 році Леонтович видає перший збірник пісень з Поділля, а вже у 1903 році — другий збірник подільських пісень, який присвячує Миколі Лисенку.

Де народився «Щедрик»

1904 рік. Осінь. Композитор переїздить на Донбас і йде працювати викладачем музики та вокалу у місцеву залізничну школу. А наступного року, під час революції, Леонтович організовує хор робітників, який виступає на мітингах. Однак така відносно бунтівна діяльність привертає увагу поліції, тож Леонтович повертається у місто Тульчин, що на Поділлі. Там продовжує викладати музику і спів у єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священників.

З 1909 року Микола Леонтович береться до навчання під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава і починає створювати багато хорових обробок, серед яких з’являються «Дударик» та знаний усіма «Щедрик».

Побутує думка, що «Щедрик» був всього лише домашнім завданням, а за твердженням дослідників, славнозвісна композиція була простою спробою відродити і творчо переосмислити найдавніші шари українського обрядового фольклору.

З хором Київського університету у 1916 році Леонтович виконує свою обробку «Щедрика» (це вже четверта редакція), яка приносить великий успіх у київської публіки.

А в 1919 році за ініціативи Симона Петлюри створили Українську Республіканську Капелу, яка мала на меті заявити про окреме культурне і політичне життя від росії.

Так в Празі у травні 1919 року відбувається перший в Європі концерт хору під диригуванням Олександра Кошиця. «Щедрик» стає коронним номером.

У жовтні 1921 року композицію представили на концерті у Карнегі-Голлі в Нью-Йорку. А в 1936 році, Пітер Вільховський, працівник радіо NBC, створив англійську версію тексту до «Щедрика», відому як Carol of the Bells. Ця версія поширилась під новою назвою, зробивши українську мелодію всесвітньо відомою.

Гастролі Капели тривали понад 5 років, а хор за цей час відвідав 17 країн світу, понад 200 міст і провів 600 концертів.

Та незважаючи на таку популярність, період із 1919 по 1921 роки, був одним із найбідніших етапів у житті композитора — йому не вистачало грошей навіть на прожиття, не говорячи вже про одяг.

23 січня 1921 року о 7:30 ранку Миколу Леонтовича було прицільно застрелено в груди. Це трапилося у родинному домі. Він зазнав смерті від рук чекіста, що попросився до Леонтовичів на ночівлю.

Деталі смерті композитора довгий час були засекречені, правду дізналися лише з поваленням радянсько-комуністичної влади в часи незалежності України, коли стали доступні засекречені матеріали тих часів.

Текст рапорту, що розкривав ім’я вбивці композитора, оприлюднено лише у 1990-х роках:

«РАПОРТ

В ночь на 23-е января агент уездчека Грищенко выстрелом из винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости Николая Леонтовича 43-х лет, у которого Грищенко ночевал, и 26-го января Грищенко, скрывавшийся в м. Теплике, при преследовании его чинами милиции, выстрелом из винтовки ранил в живот милиционера Твердохлеба.

Начальник Уездной Советской Милиции….»

У творчому доробку Леонтовича збереглися обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні.