Хоча за вікном — календарна зима, а в теплиці Степана та Лесі Попиків зі села Ценів Козівської громади — справжні «тропіки». Тут «прописалися» лимони, апельсини, мандарини, інжир, ківі, манго, папая, кава, ананас, гранат (загалом, понад десяток видів незвичних для краю рослин).

Розпочав справу понад 15 років тому батько Степана — Мирослав Степанович. Він звів теплицю, яка на 1,5 метра вко­пана в землю. Власне це допома­гає ефективніше зберігати тепло, повідомляє Високий Замок.

Спочатку ентузіасти займалися квітами та овочами. А згодом ви­рішили взятися за екзоти. Поса­дили на пробу по одному кущику, котрі успішно прижилися. Відтоді колекція поступово розширюва­лася.

– Нам завжди хотілося мати на­туральні фрукти, без хімічної об­робки. Тому прагнули отримати таку кількість плодів, аби виста­чало не лише собі, а й друзям та родичам, — каже невістка Леся.

У споруді закритого ґрунту підтри­мується температура на рівні +15°C. Це вдається завдяки системі паро­вого опаленню, яка працює на дро­вах. Відтак насадження почуваються комфортно.

Першим заморським гостем По­пиків став лимон. Згадані рослини швидко адаптуються, добре вкоріню­ються. Тож їх у господарів є найбіль­ше. Дерева виростають заввишки до двох метрів. Особливо тішать плоди. У сорту Київський крупноплідний вони заважують 500−1500 грамів.

Тим часом банани навпаки — кар­ликові (королівські). Поряд достига­ють апельсини, мандарини, папая, вже є маленькі плоди інжиру.

Пані Леся показує іншу новин­ку — мураю, яку подекуди називають деревом японських імператорів. Всі її частини — пагони, стебла, листя, квіти — використовуються для ліку­вання. А смачні ягоди з «цитрусовим» відтінком знижують тиск та поліпшу­ють травлення.

Вирощувати зазначені рослини не дуже важко. Головне, вивчити техноло­гію, мати зацікавлення та велике тер­піння. Частина екзотів ростуть у горщи­ках, інші – в ґрунті. Більшість із них легко адаптовуються до кімнатних умов і до­бре почуваються в помешканнях.

Зауважимо, що ніхто з Попиків не має фахової агрономічної освіти. Так, Леся працювала фармацевтом. Але черпала інформацію з Інтернету, спеціалізованих журналів та книг. На­бутих знань вистачає для праці.

Основну масу робіт виконує Сте­пан — щодня поливає, пильнує за кожним деревцем, обрізає, живцює. Допомагає батькам дев’ятирічна до­нечка Роксолана. Та й дуже подоба­ються їй вирощені плоди.

Незважаючи на проблеми в дер­жаві, дбайливі сельчани не покида­ють улюблену роботу. Мають намір розширювати й поповнювати колек­цію. Бо хочуть, аби якомога більше людей могли ласувати вирощеними на українській землі смачними й еко­логічно чистими фруктами.

Фото з архіву Лесі та Степана Попиків