Військовою кухнею 82 батальйону 105-ї бригади тероборони ЗСУ на сході України опікуються два повари — Олег та Роман. Обидва мають досвід у приготуванні їжі. Олег із Рівненщини, до повномасштабного вторгнення займався ресторанним бізнесом. Роман з Тернопільщини, був кухарем, коли служив строкову в армії. Про свою роботу, меню військових та їхні кулінарні вподобання чоловіки розповіли Суспільному.

У бліндажній кухні пахне рибою та свіжою зеленню. Військовослужбовець Олег варить макарони, потім їх промиває і скидає у великий казан:

“Сьогодні макарони у нас, смажена рибка, салатик. Суп з фрикадельками на перше, смачний з зеленню. Аби приготувати такий повноцінний обід треба години три, щоб було гарно, якісно. Я вже просто свій, вже 20 років займаюся цим. У мене свій ресторанний бізнес і кейтеринг. Зараз жінка займається цими справами якось з Богом, вона розуміється на цьому вже”.

Запитую, чи можна позаглядати по каструлях:

“Та дивіться, будь ласка. Можете й спробувати разом з усіма, там вже страви винесені”.

Військовий кухар Роман. Суспільне Тернопіль

За іншим столом у великій мисці Роман перемішує салат:

“Зелена цибулька, помідори, сир і сметанка. Такий домашній салатик робимо. Хлопці таке люблять. Якщо є м’ясо лишнє, то робимо і шашличок хлопцям, і барабольку на вулиці жаримо, маємо мангал. Так що тут не так, як в ресторані, але жити можна. Все залежить від продуктів, які продукти доставляють, таке ми й робимо. Різноманіття є. Але до всього треба душу вкласти, щоб воно смачне було, бо так-сяк, то воно не вдається добре. До війни я був будівельником, строкову службу теж поваром. І тут призвали та й знову через 30 років мусив згадати те все”.

У невеличкій кімнаті, яка править за їдальню, на стінах прапори та дитячі малюнки, над довгим столом з лавами ікона з зображенням “Тайної вечері”. На полицях у контейнерах печиво, вафлі, цукор, чай і кава.

На обід починають сходитися військові. Капелан ПЦУ, отець Степан накидає собі суп:

“По дві фрикадельки?”, — запитує.

“Та скільки візьмете”, — відповідає Роман, — “Ні в чому собі не відказуйте”.

Капелан намагається зловити лише дві фрикадельки, але в черпак потрапляє більше:

“Чекай, бо вони все лізуть і лізуть, ти розумієш”, — жартує священник.

“Вимкни світло, вони на світло лізуть”, — коментує військовий за столом.

“Одним словом три я взяв”, — каже капелан.

“Добре, я записую: “Капелан — три”, — підхоплює жарт кухар.

За словами Романа, на смак їхніх з Юрієм страв військові не нарікали:

“Прийшов сюди боєць до нас, пообідав і так зразу каже: “Якби я знав, що так гарно готують тут, дають їсти, я б раніше прийшов воювати”.