«Що для мене Україна»: Владислав Калакайло з Тернопільщини переміг у Всеукраїнському конкурсі

Владислав Калакайло з Тернопільщини переміг у VІ Всеукраїнському творчому конкурсі «Що для мене Україна». Хлопець здобув першість у категорії «Фотографія». Про це повідомили на фейсбук-сторінці United World Cultures Foundation / UWCF.

У конкурсі змагалися учасники віком від 4 до 17 років включно.

Владиславу Калакайлу 15 років. Він із Заліщиків. Хлопець допомагає ЗСУ, виготовляючи для військових інженерні пристрої. Вже третій рік поспіль Валдислав на 3D-принтері друкує для захисників павербанки, ліхтарики та інші необхідні речі.

Волонтерка із Заліщиків Марія Войцеховська на своїй фейсбук-сторінці прокоментувала перемогу хлопця, відзначивши, що громада пишається його здобутками і тим, що він робить для українських воїнів:

«Наш наймолодший волонтер Влад. Йому лише 15 років! І, мабуть, такого юного волонтера, який стільки робить для наших захисників, ще треба пошукати не лише в нашій громаді, а й у всій області! Влад вийшов у фінал серед майже 170 учасників VІ Всеукраїнського творчого конкурсу «ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНА?». І знаєте що? Він став ПЕРЕМОЖЦЕМ у категорії «ФОТОГРАФІЯ» (від 4 до 17 років включно)! А за цим досягненням стоїть не просто талант. За ним стоїть велике серце!

Вже третій рік поспіль ця дитина на 3D-принтері друкує для наших захисників павербанки, ліхтарики та інші необхідні речі. Поки хтось думає, що може зробити для країни, Влад просто бере й робить. У свої 15 років він розуміє те, що, на жаль, не кожному дорослому дано зрозуміти: Україна починається з кожного з нас! Ми маємо пишатися таким хлопчиком! Ми маємо пишатися нашою громадою, яка має таких дітей.

Але є одне велике «АЛЕ»… Дуже боляче усвідомлювати, що іноді тих, хто щодня працює, допомагає, віддає свій час, сили, кошти й душу, просто не помічають. Наче всі ці люди, їхня праця, їхні безсонні ночі, їхні добрі справи — нічого не варті… Невже для того, щоб побачити людину, потрібно, аби її хтось назвав важливою? Невже дитина, яка третій рік допомагає наближати Перемогу, не заслуговує на увагу, добре слово і підтримку? Та знаєте, ми не будемо просити визнання. Бо Господь усе бачить! Він бачить кожну добру справу, кожну дитячу руку, яка працює заради захисників, кожне серце, яке не байдуже. І часом Він творить такі чудеса, що жодні людські оцінки вже не мають значення!