Присвоєння звання “Герой України” посмертно Володимиру Брославському. Ректор ТНПУ ім. Володимира Гнатюка ініціював підписання петиції до Президента України.

Нагадаємо, Брославський Володимир Любомирович (22.04.1979 р.н.) – уродженець м. Бережани Тернопільської області. З відзнакою закінчив школу. Рано залишився без батька і зовсім юним став опорою для родини – матері і сестри. Вищу освіту здобув на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Після здобуття вищої освіти займався науково-педагогічною діяльністю у рідному університеті, успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук за спеціальністю – історія України. Понад десять років очолював відділ у справах молоді ТНПУ. Особливу увагу приділяв національно-патріотичному і громадянському вихованню, наголошував на важливості військової підготовки молоді, працював свідомо і неформально, ініціював чисельні цікаві і корисні проєкти, користувався беззаперечним авторитетом серед колег та здобувачів освіти. Студенти називали його улюбленим викладачем.

У 2015 р. добровільно мобілізувався до Збройних Сил України, протягом 2015–2016 рр. служив командиром відділення 3 батареї гаубичного дивізіону 56 Маріупольської бригади, як учасник бойових дій проявив мужність, рішучість і самовідданість, нагороджений Почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

25 лютого 2022 рр. мобілізований до 105 бригади територіальної оборони, в якій виконував бойові завдання на різних ділянках фронту від Донеччини до Сумщини.

Присвоєння звання “Герой України” посмертно Володимиру Брославському

Загинув 20.09.2025 року поблизу н.п. Лугівка Охтирського району Сумської області під час виконання бойового завдання та службових обов’язків по захисту територіальної цілісності і суверенітету України від збройної агресії російської федерації.

Його життя є прикладом для наслідування. Як історик Володимир Брославський не лише розумів і знав історію, але й творив її. У стінах університету, в якому працював, Володимир Любомирович залишив по собі не лише вагомі наукові доробки, а й безцінну людську теплоту, доброту, вміння надихати молодь. А на полі бою – приклад мужності, честі й відданості рідній землі.

З побратимами проявив себе як відповідальний, добросовісний командир.

У Героя залишилась дружина, двоє малолітніх дітей, мати і сестра.

З глибокою повагою та вірою в справедливість – академічна спільнота Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, мати, дружина, рідні захисника.

Петицію можна підписати за посиланням.

Раніше ми писали: