Багато працездатних внутрішньо переміщених осіб (ВПО), зокрема і у Тернопільській області, стикаються із ситуацією, коли їм після звільнення з офіційної роботи перестають виплачувати грошову допомогу. Проте така допомога не призначається людині тільки наступних 6 місяців. У подальшому щоб її відновити заборони немає.

До такого висновку прийшов Вінницький апеляційний адміністративний суд у постанові, передає «Закон і Бізнес».

Так, уродженець міста Іловайськ Донецької області, який фактично проживає з 2015 року у Вінниці як вимушений переселенець, отримував щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання (на оплату житлово-комунальних послуг).

Однак виплати припинили, оскільки людина будучи працездатною фактично не працювала протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медики фіксують випадки отруєння грибами

Громадянин повторно звернувся до державного органу із заявою про призначення допомоги, повідомивши про своє працевлаштування. Однак йому відмовили. Вважаючи такі дії протиправними, він звернувся до суду першої інстанції, там його вимоги не задовольнили. Але переселенець пішов далі відстоювати свої права.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком попереднього суду.

Порядок № 505 визначає механізм надання такої допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг і, відповідно, до нього, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту населення, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Правовий аналіз Порядку свідчить, що грошова допомога в разі її припинення, відповідно до пункту 7 цього документа, не призначається лише на наступний термін, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 НЕ містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла людину працездатного віку, який працевлаштувався і як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання допомоги. Чинним законодавством НЕ встановлено чіткої заборони на повторне призначення такої допомоги у подальшому.

Відтак, на думку колегії суддів, відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачеві як вимушеному переселенцю, оскільки останній є працевлаштованим відповідно до вимог чинного законодавства і має право отримувати зазначену допомогу.

Фото: з мережі інтернет