Повідомили про смерть мистецтвознавця і краєзнавця з Тернопільщини Ігоря Дуди

23 листопада 2025 року на 86-му році життя відійшов у вічність Ігор Микитович Дуда (10.03.1940–23.11.2025) — заслужений працівник культури України, мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, реставратор, редактор і директор Тернопільського обласного художнього музею у 1991–2021 роках.

Про це повідомили на сторінці музею.

«Його відданість музейній справі, невтомна праця та щире служіння культурі залишили глибокий слід у житті Тернопільщини. Ігор Микитович був мудрим керівником, натхненним дослідником і людиною великого серця», — зазначили колеги.

Світла пам’ять про Ігоря Дуду назавжди збережеться в серцях тих, хто знав і цінував його внесок у розвиток культури краю.

Доповнено:

Панахида за Ігорем Дудою відбудеться в понеділок, 24 листопада о 18:00 в поминальній каплиці Церкви Матері Божої Неустанноі Помочі, що на бульварі Данила Галицького, 1Б. Похорон — у вівторок о 12::00 год, повідомили на фейсбук-сторінці обласного художнього музею.

Що відомо про Ігоря Дуду

Ігор Дуда народився 10 березня 1940. Був редактором газети “Дзвони Лемківщини”, упорядником словників лемківського говору, автором мовознавчих книг, а також організатором першого в Україні фестивалю лемківської культури. В 1945 році його родина пережила примусове виселення селі Ганчова Горлицького повіту, про що він розповідав кореспондентам Суспільного.

Коли сім’ю Ігоря Дуди виселяли, йому було 5 років. У нього збереглись фотографії з дому. На одній із них – рідна хата в Ганчові. Хоч був малим, але запам’ятав, як жив на Лемківщині:

“Я пам’ятаю, як ми зі старшим братом збирали гриби, ягоди, пам’ятаю, як ми купалися в річці, руками ловили раків, рибу ловили. Пам’ятаю також, як ми з батьком ходили до сусіднього села Сквіртне через гору. Мій батько не хотів виїжджати, то він місяць чи два перебував у в’язниці в Горлицях, і ми останнім ешелоном на схід”.