— Якби ж так! Ви не уявляєте, з яким хвилюванням я переживаю кожен день, бо реально знаю, яка там надзвичайно загрозлива ситуація: цей міст у дуже серйозному аварійному стані! Пошкоджені балки бетонного перекриття вже тривалий час буквально нависають над колією. Кожен прохід багатотонного поїзда – а за добу це десятки пасажирських і надважких вантажних составів! – викликають сильну вібрацію всіх бетонних елементів уже зруйнованої конструкції. Схоже коїться і при постійному русі цим мостом великовагового автомобільного транспорту. Аварійне перекриття може не витримати безкінечного навантаження і обвалитися на залізницю будь-якої хвилини! Моторошно від однієї думки, яка страшна трагедія може статися!!!
— Але ж своє застереження з цього приводу ви висловили ще у вересні минулого року у вашому інтерв’ю „НОВІЙ…”, що навіть заголовком своїм насторожувало: «Ми – на порозі масштабного …мостопаду!» Ви тоді повідомили, що (цитую) «…там передбачена не просто реконструкція цього шляхопроводу – одразу за ним, на перехресті об’їзної з вулицею Гайовою, буде споруджена дворівнева шляхова розв’язка типу „кленовий лист”, щоб позбутися небезпечного перетину перпендикулярних автомобільних потоків. План будівництва цього об’єкта розробило київське ТОВ «Інтерпроект». Кошторисна вартість усіх будівельно-монтажних робіт сягає 206 мільйонів гривень. Чекаємо, коли будуть кошти, а за нами затримки не буде!”
— За час, що відтоді минув, ТОВ „Інтерпроект” провело необхідну експертизу розробленого ним плану спорудження цього складного об’єкта, де належить не просто чималий, а й доволі складний обсяг робіт через значну кількість зосереджених на цій площі різних комунікацій. А наш колектив вийшов переможцем тендеру – став генеральним підрядником будівництва, що підтвердило високу професійну репутацію його спеціалістів. Тому ми з великим нетерпінням чекали погожих весняних днів. Сподіваючись на роботу в Тернополі, я притримав на головній базі підприємства кілька десятків працівників, яких міг би відрядити на інші об’єкти в Україні, куди нас запрошували. Зокрема, на сусідню Хмельниччину, а також у Полтавську область, де наші бригади за два попередні роки на автотрасі Київ – Харків збудували два пішохідних мости і п’ять підземних переходів. І ось удома такий, як мовиться, облом: ні коштів, ні роботи. Ще й загроза біди лише зростає.
— Така безпечність неабияк лякає!
— Повністю поділяю вашу думку. Повторюся: мені цей надто небезпечний шляхопровід ніяк не дає спокою. Додам тільки, що наші досвідчені фахівці, звичайно, не залишаються без роботи. Нині великий підрозділ під керівництвом авторитетного мостобудівельника, начальника дільниці Р. Скиби працює у Києві. Понад сорок спеціалістів з Тернополя, у три зміни, капітально ремонтують у столиці частину кільцевої транспортної розв’язки на перетині проспекту Леся Курбаса та вулиць Гната Юри і Картвелішвілі у Святошинському районі, а також дорожню мережу на вулиці Алма-Атинській (від вул. Празької до вул. Латинської) і шляхопровід через залізничні колії біля станції Ліски на тій же Алма-Атинській.
— У торішньому інтерв’ю, Юрію Володимировичу, ви також навели кілька статистичних даних. Нагадаю: на балансі Служби автомобільних доріг в області 843 мостові споруди, майже третина (!) яких перебуває фактично в аварійному стані, 28 об’єктів із них уже вимагають нагального ремонту. Цікаво, що вдалося зробити в цьому напрямку?
— На жаль, дуже мало. Фактично за кошти, виділені Службою автомобільних доріг в області, відремонтували тільки один міст – у Скалі-Подільській Борщівського району. „Зависла” проблема з аварійним мостом у Струсові Теребовлянського району, хоча експлуатується він досить інтенсивно і, на щастя, поки що витримує чимало великотоннажних автомобілів. Що ж до Гаївського мосту, то дуже хотів би, щоб цією тривогою перейнялися керівники Тернополя і таки знайшли необхідні кошти, як це активно роблять для аварійних об’єктів у Києві після руйнування частини Шулявського шляхопроводу. Ми ж зі свого боку будь-якого дня готові кинути кращі сили свого колективу на терміновий ремонт згаданого надаварійного мосту.
