Біля села Петриків на півдні Тернополя археологи виявили загадкове поховання віком три тисячі років, залишене носіями Висоцької культури. Фотографіями знахідки поділився український вчений Микола Бандрівський, пише сайт Сегодня.Lifestyle.

“Це поховання унікальне: в могилі, міцно обнявшись, лежали чоловік і жінка. Обоє були звернені обличчями одне до одного, торкаючись лобами. Жінка, лежачи на боці, правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ясті своєї руки на його праве плече. Ноги жінки при цьому, міцно стиснуті і зігнуті в колінах, лежали поверх витягнутих ніг чоловіка. На обох небіжчиків були бронзові прикраси, а в головах – розставлений півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпаки”, – розповідає він.

Українські археологи почали знаходити парні поховання наприкінці XIX століття. Ісидор Шараневич і Михайло Грушевський розкопали такий некрополь у селі Висоцьке поблизу міста Броди у Львівській області.

“І що цікаво: в той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок в парних похованнях клали в основному тільки поруч одне з одним, то в парних похованнях Висоцької культури померлим в “парних могилах” завжди надавали елементи близькості, ніжності і неприхованої симпатії одне до одного: то долоні жінки вкладені в долоні чоловіка, при цьому уста останнього торкаються чола жінки, то руки обох небіжчиків сплетені в обіймах, обіймаючи одне одного”, – пише Бандерівський.

Патологоанатоми встановили, що укласти вже неживі тіла в такі обійми неможливо. Фахівці вважають, що принаймні один з них надавав цю своєрідну позу свого тіла сам перед самою смертю. Припускають, що, згідно з тодішніми ритуалами і звичаями, жінка за певних обставин вважала за краще піти слідом за своїм померлим чоловіком. Для цього їй достатньо було випити чашу отрути.

“На нашу думку, це було добровільне рішення жінки. Можливо, вона не вважала за потрібне після смерті чоловіка жити з іншим, звикати до іншого способу життя. І вважала за краще відійти слідом за чоловіком. Це не акт суїциду і не втеча від труднощів того часу. Такий вчинок з боку жінки був обумовлений, як ми припускаємо, лише внутрішнім духовним поривом, спробою і далі бути поряд зі своїм судженим”, – вважає археолог.

Серед носіїв Висоцької культури на території сучасної України був розвинений інститут сім’ї та шлюбу з обов’язками одне перед одним. Суспільство того часу сприймало як належне, що жінка добровільно вмирала слідом за своїм чоловіком. Люди піздньобронзового століття вірили в безсмертя людської душі і подальше її існування у вічності.