На Тернопіллі з’являються нові осередки борщівника – небезпечна та отруйна рослина
Щороку на Тернопіллі з’являються нові осередки борщівника – отруйної та небезпечної рослини.
Її прозорий водянистий сік багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолету надають йому токсичних властивостей.
“Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Для цього достатньо нетривалого і несильного опромінення сонцем.
Час прояву опіку – від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не дає жодних неприємних відчуттів, і ви можете просто не звернути на це уваги”, – розповіли в тернопільському центрі контролю та профілактики хвороб.
За словами фахівців, висота борщівника може сягати трьох метрів. Суцвіття рослини має характерну форму парасольки. Найчастіше зустрічається обабіч доріг, річок, лісів, поступово перебирається і на поля та дачні ділянки.
Як борщівник потрапив на територію України
У нас поширені два отруйні види цієї рослини: борщівник Сосновського і борщівник Мантегацці. Обидва походять з Кавказу.
Борщівник Сосновського з’явився в Україні в 1949 році. Його завезли з Кабардино-Балкарії і спочатку висіяли в ботсаду ім. Гришка, що в центрі Києва. Згодом рослину стали культивувати на різних сільськогосподарських станціях, зокрема в 60-х роках на Закарпатті. Це була велика програма з підвищення врожайності, за якою борщівник використовувався як зелене добриво.
Наприкінці ж 70-х років радянські вчені знайшли борщівнику іще одне застосування – як добавку до корму худоби. Тоді ж почалося його активне вирощування у західних регіонах. Проте, буквально за декілька років, від рослини відмовились, адже корови не дуже її полюбляли, а в молоці з’явився гіркий присмак.
Інший вид, борщівник Мантегацці, був завезений в Україну у 1927 році, а саме – в Осьмолодське лісництво, що на Івано-Франківщині, в якості декоративної рослини.
Згодом обидва види знайшли у здичавілому стані: Сосновського – у 80-х роках, Мантегацці – у 60-х. Поки існували колгоспи і радгоспи, доти поширення цих рослин контролювалося, та з їхнім занепадом рослина стала поширюватися Україною швидкими темпами.
Перша допомога при опіку борщівником
Ділянки шкіри, які контактували з рослиною необхідно захистити від сонячних променів мінімум на дві доби. Уражені місця рекомендують промити великою кількістю води з густою мильною піною.
Невеликі пухирі краще не чіпати. Якщо вони продовжать збільшуватись – потрібно звернутись до лікаря, щоб він розітнув їх у стерильних умовах.
Фахівці кажуть, що уражене місце заборонено розтирати, адже так можна рознести подразнюючу речовину по всьому тілу. Найбільш небезпечно торкатися обличчя та очей.
Одяг, який контактував з рослиною, рекомендують випрати у пральній машині при помірній температурі, взуття – ополоснути водою.
За матеріалами ДУ “Тернопільський ОЦКПХ МОЗ України”