Сьогодні на передовій воює 37-річний теребовлянець Роман Полідвор, який у мирному житті працював хореографом.

Теребовлянець Роман Полідвор у мирному житті був артистом балету Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. Вперше на його вийшов на сцену ще студентом у 2005 році. З того часу вона стала рідною, як і колектив, пише Воля.

Взагалі ж у театрі артист балету не лише танцює, він також і актор.

У нього є улюблені вистави. Серед них – «Ханума», «Любов по-американськи», «Гамбіт», «Калігула».

Дуже сподобалася і прем’єра «Енеїди». Щоправда, на неї Роман Полідвор приходив, як глядач. І знову піде, бо вона того варта. А ось про сцену зараз не думає. Хотів би повернутися, але тільки після перемоги.

На фронт пішов добровольцем

До минулого року Роман не тримав у руках зброю, та після 24 лютого пішов добровольцем.

«Насправді я думав про це з 2014 року, коли на Сході розпочалися перші бойові дії, – розповідає Роман. – Ми волонтерили, намагалися допомагати, чим могли. Але було відчуття, що цього недостатньо. Зрештою, для мене 24 лютого стало останньою крапкою у цьому питанні. Пішов у військкомат. Людей тоді було дуже багато. Після кожного вибуху бажаючих стати на захист держави ставало все більше. Мене записали, але перетелефонували аж у серпні».

Дружина рішення підтримала. Сказала, що бачить, як він рветься боронити країну. А ось батьки – мама Лідія, вчителька початкових класів і тато Михайло – працівник «Теребовлягазу», про все дізналися пізніше.

Тренувався за кордоном

Роман вважає, що йому пощастило, бо пройшов хорошу підготовку. Мав можливість разом із побратимами тренуватися за кордоном.

«Коли ми ще не були на передовій, то час від часу виникав страх через те, що не знаєш, у яку ситуацію потрапиш. Але ці думки були до фронту. А коли ти вже там – вони зникають. Ти робиш те, чого тебе навчили, згадуєш настанови, усе, що читав і слухав. У пригоді стає холодний розум і навики», – пояснює воїн.

Знадобилися йому і навики хореографа. Адже це і витривалість, і хороша координація тіла. Взагалі ж людям, які займалися спортом чи мали інші регулярні фізичні навантаження, в таких обставинах легше.

«Коли я тільки прийшов у військкомат, мене запитали, куди скеровувати – у десантно-штурмові війська чи на полігон. Я вибрав перший варіант. Запитали про спеціальність у цивільному житті. Я відповів, що хореограф. І військові зробили висновок – значить витривалий», – пригадує Роман.

Тим часом, коли були на передовій, ніколи навіть між собою не говорили, що вирушають на «нуль». Казали, що йдуть на роботу. Так значно легше сприймати обставини.

А серед найприємніших спогадів був момент, коли на передову зом з волонтерами ГО «Теребовлянська вежа» приїхав дядько Романа – теребовлянський художник і волонтер Микола Шевчук.

«Це було якраз на Миколая. Він привіз нам подарунки. Яка це неймовірна радість і щастя! Куштувати усю цю смакоту і знати, що це приготували для нас зі старанням і любов’ю, – найвища насолода, – ділиться захисник. – То була спільна посилка для військових від колективів Теребовлянського фахового коледжу мистецтва і культури і Рівненського драмтеатру, які тоді передали не лише продукти та солодощі, а й маскувальну сітку та інші необхідні речі”.

Зараз Роман Полідвор лікує серйозне поранення. Мінно-вибухове. Отримав його під Мар’їнкою на Донеччині.

«Багато хто думає, що я на міну наступив, а насправді її скинули», – розповідає боєць.

Попереду у нього – реабілітація. Якщо лікарі дозволять – повернеться до побратимів. Якщо ж ні – продовжить службу в іншому місці.