Православна церква України розпочала процес реєстрацiї на територiї Почаївської лаври, якою наразi користується московський патрiархат. Там створили монастир ПЦУ. Згодом вiн стане юридичною особою, якiй зможуть передати майно та примiщення лаври. Про це Суспiльному розповiв митрополит Тернопiльський i Кременецький ПЦУ Нестор, якого Синод призначив священноархiмандритом Почаївської лаври.

За словами митрополита Нестора працюють так, як дiяли у випадку з Києво-Печерською лаврою.

“Спочатку документи, юридична особа, а потiм вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та iншi примiщення Почаївської лаври”

Вiднедавна Ви – священноархiмандрит Почаївської лаври, що означає ця посада?

Священний синод прийняв рiшення про те, щоб створити в складi Православної церкви України монастир “Свято-Успенська Почаївська лавра” i, оскiльки вiн знаходиться на територiї Тернопiльської єпархiї й буде належати до неї, то менi надано титул священноархiмандрита Свято-Успенської Почаївської лаври. Згiдно з тiєю традицiєю та устроєм монашого життя, який сьогоднi дiє в нашiй церквi, мiсцевий єпископ є настоятелем або священноархiмандритом всiх монастирiв, якi знаходяться на територiї цiєї єпархiї. Зокрема, в тих монастирях Тернопiльської єпархiї, якi сьогоднi вже дiють, є свої намiсники, якi здiйснюють керiвництво цими монастирями, але я зберiгаю за собою титул священноархiмандрита або настоятеля цих монастирiв.

Рiшення про реєстрацiю на територiї Почаївської лаври ви прийняли на Синодi. Тобто, це було обґрунтоване рiшення, ви до нього готувалися. А якi подальшi кроки, якi iнстанцiї ще повиннi пройти цi документи, аби це рiшення набуло юридичної сили та скiльки часу це може зайняти?

Так, згiдно iз законодавством, рiшення про вiдкриття нових монастирiв приймає священний Синод церкви i саме на останньому засiданнi Синоду таке рiшення було ухвалене. Пiсля цього митрополiя подає вiдповiдний пакет документiв у Державну службу етнополiтики i, вiдповiдно, державна служба вже здiйснює перший етап – реєстрацiю статуту. Потiм данi про цю юридичну особу вносяться в державний реєстр, вiдбувається процес юридичного оформлення документiв для того, щоб потiм монастир мав майно чи у власностi, чи в договорi оренди. Процес зараз по Почаївськiй лаврi такий, що спочатку документи, спочатку юридична особа, а потiм вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та iншi примiщення Почаївської лаври, якi зараз знаходяться тимчасово в користуваннi московського патрiархату.

“Це повинен бути монастир, який дiє в складi єдиної церкви”

Представники Василiанського чину хочуть, щоб Почаївську лавру повернули Українськiй греко-католицькiй церквi. Про це вони зверталися до Тернопiльської обласної ради. На Вашу думку, кому має належати лавра i яка церква має бути там головною?

Питання про Почаївську лавру дiйсно є дуже гарячим. Якщо дивитися в iсторичнiй перспективi, хто й коли користувався Свято-Успенською Почаївською лаврою, то ми тут побачимо i Київську митрополiю Константинопольського патрiархату, ми побачимо i росiйську церкву, побачимо греко-католицьку церкву, потiм знову росiйську церкву. Тобто, як i вся територiя Волинi переходила з одної держави в iншу, так само i кожна держава, яка володiла тiєю територiєю, теж претендувала на церковне життя. У свiй час i Свята Софiя була в руках греко-католицької церкви, про що вони неодноразово нагадували, але з iншого боку, великi святинi греко-католицької церкви теж певний перiод були православними, зокрема Унiвська лавра, яка знаходиться на територiї Львiвської областi. Двi третини своєї iсторiї – вiд заснування до переходу в унiю була православною, але зараз про неї не згадують. Те саме можна говорити про Тернопiльський кафедральний собор, про собор Святого Юра в Львовi, якi теж певнi перiоди своєї iсторiї були православними церквами, але Православна церква України наразi не претендує, не пiднiмає питання, що давайте, тому що колись вони були православними, то хай зараз будуть православними. Тому, якщо ми говоримо про Почаївську лавру, то переважну частину своєї iсторiї вона була православною святинею. Якщо говорити про тих парафiян, якi ходять в Лавру, тих паломникiв, якi до неї приїжджають, тi навколишнi мiста i села в даному регiонi, – в пiвденнiй Волинi, то ми бачимо, що це все повнiстю регiон православний. На територiї волинської частини нашої областi греко-католицька церква майже не має громад, майже не має парафiй, майже не має парафiян. Якщо говорити про те, як Почаївську лавру сприймає народ, саме паломники, то ми розумiємо, що для всiх у сприйняттi вона завжди буде саме православною святинею.

Але коли ця церква стане українською, чи зможуть там спiвiснувати рiзнi церкви, проводити свої богослужiння?

Тут треба роздiлити два окремих моменти – монаше життя та богослужiння i молитви. Якщо ми говоримо про монаше життя, то часто чуємо вiд людей: “Давайте почергово користуватися монастирем”. Ну, то це неможливо. Тому що це келiї, в яких живуть люди, це те мiсце, в якому вони постiйно перебувають i не можна жити в квартирi почергово, що пiв дня живе одна сiм’я, а пiв дня живе iнша, чи навпаки. Тому, коли ми говоримо про монаше життя, то звичайно, що тут, як на мене, не може бути якихось iнших думок, – це повинен бути монастир, який дiє в складi єдиної церкви, i так як все-таки цей монастир православний, вiн повинен належати до Православної церкви України. Але звичайно, що до Почаївської лаври приїжджають багато паломникiв i багато серед тих паломникiв були тi, якi належали i до ПЦУ, i до УГКЦ. Вони не могли там посповiдатися, причаститися. Одразу першим питанням до них було: “До якої церкви ти ходиш?”, i якщо не до тiєї церкви, то цих людей виганяли. Звичайно, що це абсолютно неправильно, тому що Бог приймає всiх i, якщо людина приїжджає, то потрiбно її приймати з любов’ю. Якщо ми говоримо про те, що будуть приїжджати цiлi паломницькi групи, наприклад, на чолi зi священниками з греко-католицької церкви i будуть мати бажання там помолитися, звершити богослужiння то, я думаю, що з радiстю ми їх будемо приймати.

“Навiть якщо частина братiї Почаївської лаври спочатку пiде то, думаю, що вони всi повернуться. I будемо мати великий, потужний, сильний монастир”

На вашу думку, що буде з братiєю лаври, чи захочуть вони переходити до Православної церкви України?

Коли розпочався процес по Києво-Печерськiй лаврi, i коли було повiдомлено братiю Києво-Печерської лаври, – хто хоче залишатися в московському патрiархатi, той повинен залишити стiни монастиря, а хто прийшов заради спасiння i хоче молитися за Україну, залишатися в українськiй церквi, – може залишитися. Ми бачимо, що частина, такi найбiльш проросiйськi, моментально виїхали, частина зараз шукає iнше примiщення, але деяка частина братiї все-таки вирiшила залишитися i продовжити свою молитву в стiнах Києво-Печерської лаври, тому що це той монастир, в якому вони були постриженi. Я думаю, що точно так само буде вiдбуватися з Почаївською лаврою. Тобто тi, хто проросiйськi, не зможуть залишитися, навiть якщо вони захочуть десь там замаскуватися, скажемо так, вдавати з себе українцiв, я не думаю, що їм це успiшно й надовго вдасться. Тiльки тi, хто справдi не займалися полiтичною боротьбою, а просто прийшли молитися i якi, мабуть, в душi й хотiли б, щоби лавра була українською святинею, молилися за це, i сьогоднi ми бачимо, що їхнi молитви почутi, i цi речi здiйснюються, вони з радiстю залишаться й будуть продовжувати свою духовну працю, молитву та розбудову монастиря. Тому я не переживаю, що Почаївська лавра залишиться пусткою, я не думаю, що вся братiя пiде, навiть напевно, так само як i в Києво-Печерськiй лаврi, частина з тих, що з початку пiшли, зараз повертаються, бо вони пiшли не тому, що хотiли залишатися в московському патрiархатi, а тому, що переживали й боялися за свою безпеку, знаючи, як ставиться МП до тих, хто не роздiляє їхнi погляди. То думаю, що вони всi повернуться i будемо мати великий, потужний, сильний монастир, який вже не буде проросiйським, буде молитися за Україну, за перемогу наших Збройних сил, за краще майбутнє нашого народу й нашої держави.

А як щодо вiрян, парафiян УПЦ МП?

Є тi, що їдуть туди, бо це московський патрiархат. Звичайно, що вони перестануть туди ходити чи приїжджати. I є тi, якi йдуть до Почаївської лаври виключно як до святинi, i вони дистанцiюються вiд тiєї всiєї полiтичної агiтацiї, яка там вiдбувається. Ми знаємо, що багато i представникiв Православної церкви України, i парафiян, i священнослужителiв, регулярно як паломники пiшки ходять i з Тернополя, i з iнших мiст в Почаївську лавру просто, щоб помолитися там, тому що для них це є велика святиня. Ми побачимо, що цi люди будуть ще частiше тепер вiдвiдувати та молитися в Почаївськiй лаврi, бо там не буде тiєї проросiйської агiтацiї, їх не будуть виганяти вiд сповiдi та причастя, вони зможуть прийти i повноцiнно помолитися, повноцiнно прийняти участь у богослужiннi. Таким чином, я думаю, що кiлькiсть парафiян не зменшиться, а тiльки збiльшиться.

Перебуваючи на територiї лаври, ми спiлкувалися з прихожанами, деякi з них кажуть, якщо там буде iнша церква – чи православна, чи греко-католицька – святиню не вiдвiдуватимуть. Ваша думка, як можна заохотити людей перейти в українську церкву й молитися українською мовою?

Треба розумiти, що цi люди формувалися та духовно зростали саме в середовищi московського патрiархату. I московський патрiархат поруч з тим всiм наслiддям святих отцiв, з тим великим духовним досвiдом церкви, який вони там черпали, проштовхував свою полiтичну складову i переконував, що всi, крiм них, є ворогами, всi, крiм них, неправильнi. За рахунок цього московський патрiархат досi так потужно тримається в Українi. Але, звичайно, що не всi такi. I навiть тi, хто так сприймають, вони через певний час, дивлячись на те, як розвивається ситуацiя в Почаївськiй лаврi, як люди, якi є парафiянами чи паломниками, продовжують далi там молитися i їм нiчого поганого вiд того не стається, вони не вiдпадають вiд Бога, на них там не сиплеться камiння з неба, що вони духовно зростають. Я думаю, що цi парафiяни переглянуть свої погляди i цiлком може бути, що вони в свiй час й найбiльш ревними стануть. Думаю, що вони все-таки згадають, до якого народу вони належать, на територiї якої держави вони живуть. I вони будуть продовжувати молитися, вже переглянувши свої погляди, вiдкинувши все те, що стосується Москви. Будуть просто спасатися i молитися за свiй народ, за свою державу.

А яка ваша думка щодо Почаївської духовної семiнарiї, що буде зi студентами та викладачами, чи можуть вони приєднатися до української церкви?

Навiть в середовищi самого московського патрiархату Почаївська семiнарiя має славу однiєї з найбiльш радикально антиукраїнських, що вихованцi цiєї семiнарiї абсолютно не сприймають українську iдею. Але я думаю, що всi цi речi легко можна буде змiнити, якщо не буде впливу з боку Росiї, якщо не будуть цi всi наративи продовжувати їм нав’язувати, то тi викладачi та студенти, якi прийшли заради науки, заради навчання, заради розвитку богослов’я в Українi, вони цi речi переглянуть, все-таки проявлять здоровий глузд i будуть готовi змiнити свою навчальну полiтику i стати навчальним закладом української церкви. Побачимо, це залежить вiд них. Для них дверi нашої церкви вiдкритi й ми готовi їх приймати.

“Ми просто молимося i сподiваємося на те, що цi процеси по Почаєву будуть вiдбуватися бiльш мирно i спокiйно, нiж в Києво-Печерськiй лаврi”

Чи не плануєте проводити богослужiнь на територiї лаври ще до початку офiцiйної передачi, так як це було в Києвi? Наскiльки розумiю, це були одноразовi договори на богослужiння.

Перед тим, як наша церква отримала можливiсть звершувати цi богослужiння в Успенському соборi чи Трапезному храмi Києво-Печерської лаври, були розiрванi вiдповiднi угоди про користування з московським патрiархатом. Якщо по якихось iз храмiв Почаївської лаври буде розiрвано вiдповiднi договори, й вони повернуться в повноцiнне володiння державою, звичайно, що ми будемо звертатися з проханням надати нам дозвiл звершувати там богослужiння, щоб там вiдбувалася молитва українською мовою. Можливо, що це теж стане поштовхом для тих людей, якi спочатку, можливо, прийдуть з цiкавостi, а потiм почнуть частiше ходити чи частiше вiдвiдувати богослужiння в Почаївськiй лаврi саме українською мовою i саме молитву за Україну. У Почаєвi монастир московського патрiархату володiє всiм комплексом Почаївської лаври, тому якщо будуть розриватися вiдповiднi договори чи вноситися якiсь змiни, то це буде стосуватися всього комплексу, тому цей процес набагато складнiший. I тим бiльше, ми розумiємо, що в Почаївськiй лаврi буде бiльший опiр цим рiшенням, бо навiть на сьогоднiшнiй день бачимо на територiї нашої областi, в мiстi Кременець, Свято-Миколаївський собор, в якого ще 12 лютого був завершений договiр на користування, досi представники московського патрiархату храм не залишили. Вони там, фактично, забарикадувалися i не збираються звiдти виходити.

Чи спiлкувалися вже з кимось у Лаврi, та чи була якась офiцiйна реакцiя на вашу реєстрацiю там?

На сьогоднiшнiй день офiцiйних звернень чи офiцiйних контактiв нема, хоча є неофiцiйнi контакти з представниками братiї Почаївського монастиря, i ми можемо з впевненiстю сказати, що є частина, якi там справдi є українцями, якi хочуть, щоб українська церква там була i вони просто чекають, коли цi рiшення вступлять у законну дiю. Зараз ми живемо в такий час, коли всi цi процеси вiдбуваються дуже динамiчно i цiлком може бути, що вже в найближчий час щось змiниться, тому ми просто молимося i сподiваємося на те, що цi процеси по Почаєву будуть вiдбуватися бiльш мирно i спокiйно, нiж в Києво-Печерськiй лаврi. Хоча впевненостi, на жаль, в цьому немає.

Митрополит ПЦУ Нестор розповiдає про Почаївську лавру. Суспiльне Тернопiль

Представники громадської ради при Тернопiльськiй обласнiй вiйськовiй адмiнiстрацiї, яка вивчає законнiсть користування Почаївською лаврою московським патрiархатом кажуть, що при виселеннi УПЦ майно з лаври можуть незаконно вивезти. Якi релiквiї Почаївської лаври мають загальнонацiональне значення i як запобiгти їхньому вивезенню?

Києво-Печерська лавра i Почаївська лавра передавалися в користування Українськiй православнiй церквi московського патрiархату на рiзних умовах. Якщо Києво-Печерська лавра була на цей момент музеєм, все майно було облiковане, перевiрене мистецтвознавцями. Якщо розривається договiр по Києво-Печерськiй лаврi, можна чiтко сказати: “Яке майно ви отримали – те ви повиннi повернути. Те, що ваше – можете забрати те, що ви отримали, – ви повиннi повернути”. То по Почаївськiй лаврi ця ситуацiя була набагато складнiшою, там передачi вiдбувалися дуже поспiшно i без вiдповiдних оформлень документiв. Фактично, якщо грубо сказати, то московському патрiархату були переданi по документах i опису тiльки стiни. Майно абсолютно не було облiковане, балансова вартiсть Почаївської лаври – мiльйон двiстi тисяч гривень, тобто це смiшна сума навiть не тiльки на сьогоднiшнiй день, але й на тi часи. На сьогоднiшнiй день, якщо просто рубанути з плеча й сказати: “Давайте, ми розриваємо усi договори, забирайте все своє i виїжджайте”, то вони можуть вивезти з собою абсолютно все, що в цих стiнах знаходиться. Тут ми говоримо i про мощi Преподобного Iова, Амфiлохiя, Почаївську iкону, про iншi iкони, якi мають велику не тiльки духовну, але й iсторичну та матерiальну цiннiсть. Щоб цьому запобiгти, напевно, має бути створена державна комiсiя, яка за старими документами, фотографiями, вiдеоплiвками буде встановлювати оте майно, яке було в Почаївськiй лаврi станом на момент до передачi московському патрiархату. Буде встановлювати цiннiсть цього майна i вимагати, щоб воно жодним способом не було вивезене. Тому це питання не тiльки церковне, але й державне, тому що це загальноукраїнськi святинi, якi знає весь свiт.

“Якщо питання передачi будуть вирiшувати люди фанатично налаштованi, то уникнути протистоянь нiяк не вдасться”

Всi ми бачимо, як розгортаються подiї в Києво-Печерськiй лаврi. На Вашу думку, чи не виникне конфлiктiв пiд час передачi Почаївської Лаври? I як вирiшити це питання мирним шляхом?

Якщо цi питання будуть вирiшувати люди фанатично налаштованi, то уникнути протистоянь нiяк не вдасться. Але ми надiємося, що все-таки рiшення про це будуть приймати люди, якi мають здоровий глузд, якi розумiють, що святинi не їхнi, що вони належать всьому народу, що вони не належать саме московському патрiархату i що, можливо, розумнiше буде для них теж разом iз монастирем перейти в ПЦУ, залишитися бiля святинь, там молитися, там спасатися. Коли буде вiдбуватися передача Почаївської лаври з московського патрiархату українськiй церквi, ми будемо пропонувати братiї залишитися. Можливо, що якраз здоровий глузд переможе i тi люди, якi там залишаться, можуть якось переконати тих людей, якi фанатично налаштованi, що краще залишитися в монастирi, в українськiй церквi, анiж зараз створювати якiсь конфлiкти, боротьбу, протистояння, яке просто дискредитує i нашкодить взагалi всiй церквi, а не тiльки московському патрiархату. Ми сподiваємося на таких людей, що їх там буде достатньо для того, щоб переконати iнших.