Люди хотiли полiпшити зiр, а натомiсть втратили його. Ця разюча iсторiя сталася у мiстечку Чортковi на Тернопiльщинi. 22 пацiєнтам центральної мiської лiкарнi зробили процедуру, яка мала б полiпшити зiр. Та вже за кiлька годин їхнє самопочуття погiршилося, а картинка перед очима — ставала дедалi розмитiшою.

Полiцiя порушила кримiнальну справу, пише Експрес. В лiкарнi вiдмовчуються. Та нам вдалося з’ясувати подробицi цiєї iсторiї.

У коридорах Чорткiвської центральної мiської лiкарнi про цей випадок говорять пошепки. I з неприхованим жахом. “Чула про це, дуже страшна iсторiя, — каже бабуся у вестибюлi. — Сама хотiла лiкувати очi, бо погано бачу, але тепер не буду. Страшно залишитися слiпою…”

Ще одного чоловiка рокiв 60 зустрiчаю бiля травматологiчного вiддiлення. Вiн iз села поблизу Чорткова. “Мою маму вiд цiєї бiди врятувало лише те, що в день процедури я не мав iз собою грошей. Поки їхав, поки привiз — мамi не встигли зробити той укол, — розповiдає чоловiк. — То щастя вiд Бога, що все склалося так, i мама хоч погано, але бачить”.

В офтальмологiчному вiддiленнi на дверях пише “Карантин”. Встановлено кодовий замок, тож потрапити може не кожен. Правда, з дверей регулярно виходять родичi пацiєнтiв. Мене пропускають — пiд приводом “провiдати хворих”.

Заходжу в палату. Вiд побаченого навертаються сльози. Ось лежить чоловiк, який ослiп на два ока, поруч з ним — дружина. На iнших лiжках — чоловiк, який не бачить на одне око, ще один пацiєнт — на два. У повiтрi висить бiль i розпач. Люди не хочуть нi говорити, нi фотографуватися.

“Просто не хочу, — каже дружина пацiєнта i починає плакати. — Ви розумiєте, чоловiк не бачить на два ока. Ми пiшли з дому зрячi, а вернулися слiпi. Я не знаю, що сказати. Ми в розпачi…”

“Бiда, iнакше не скажеш, — додає пацiєнт лiтнього вiку. — То спецiально хтось пiдсунув якийсь яд…”

Медсестри, помiтивши, що я спiлкуюсь з хворими, наказали вийти у коридор. Коментувати ситуацiю, що склалася, теж вiдмовилися.

“В ОЧАХ РIЗАЛО, ПЕКЛО, БОЛIЛО” 

Бiля лiкарнi зустрiчаюся з одним з постраждалих пацiєнтiв та його дружиною. Це 47-рiчний Орест i 43-рiчна Галина Зрайчики. Чоловiк — водiй, жiнка — вчителька. Пара виховує двох дiтей — старший вчиться в семiнарiї, молодший — у 3-му класi.

Чоловiк — у темних окулярах. Постiйно тримає за руку дружину. Вона тепер — його опора й очi. Вдома вiн ще якось дає собi раду сам, адже добре знає простiр, а на вулицi — без допомоги не обходиться.

Панi Галина розповiдає, що у пана Ореста через цукровий дiабет погiршився зiр, тож з осенi минулого року вiн, за рекомендацiєю лiкаря, почав лiкувати очi. Чоловiковi до лютого цього року двiчi робили iн’єкцiї, а також лазернi процедури з укрiплення сiткiвки. Результати лiкування були позитивнi. А на 16 лютого була запланована третя iн’єкцiя. Пiсля неї мали пiдiбрати окуляри.

“Чоловiковi зробили укол близько 9-ї ранку, а вже о першiй годинi йому стало гiрше, — розповiдає панi Галина. — Пiв на шосту вечора було взагалi дуже кепсько — очi рiзали, пекли, болiли. Орест казав, що вiдчуття, наче вiн користувався зварювальним апаратом без захисту”.

Подружжя поїхало в Чорткiвську лiкарню. Жiнка зiзнається: те, що побачила там, було схоже на фiльм жахiв.

“Усi люди, з якими ми проходили цю процедуру, теж приїхали, у всiх схожi симптоми, лiкарi були наляканi, ми в панiцi, — пригадує панi Галина. — Всiм крапали очi кожнi 15 хвилин. А вже 17 лютого нас повезли в Тернопiль. Чоловiка оперували сьомим за списком. Операцiя тривала приблизно 2 години. Йому, як нам пояснили, видалили склоподiбне тiло й закачали спецiальний газ. Вiн має потрохи виходити, i його має замiнювати природна рiдина… У нас записано дiагноз “ендофтальмiт невiдомої етiологiї”.

Жiнка каже: наразi праве око чоловiка в гiршому станi, нiж лiве. Загалом вiн бачить тiнi, може розрiзнити колiр, трiшки бiльше бачить, коли дивиться вниз. “Нам обiцяли, що оперуватимуть чоловiка у Києвi, i в лiве око вставлятимуть штучний кришталик, — веде далi жiнка. — Нас консультував професор Горячев зi Львова. Вiн оглядав усiх. Кажуть, що має приїхати хтось з Чернiвцiв i теж оглядати всiх”.

Панi Галина додає: чоловiк став iнвалiдом. “Вiн втратив можливiсть працювати, радiти життю. Я ж не ходжу на роботу, бо не можу його залишити, — каже жiнка. — Наш бюджет вичерпався, бо якiсь потреби є щодня. Хто за це вiдповiсть, хто нам поверне втрачене здоров’я? Ми прийшли, щоб вiдновити зiр, а залишилися без нiчого! Усiм пацiєнтам, якi постраждали, потрiбне подальше лiкування. Дороговартiсне лiкування. Ми ж не готовi платити за це власнi кошти. I, зрештою, це не наша провина, що стiлькох людей зробили iнвалiдами”.

Ще у Тернополi подружжя написало заяву в полiцiю. “Також у всiх постраждалих брали кров на експертизу. Але поки не оголошували результатiв. Сказали, що це нешвидкий процес”, — додає панi Галина.

До слова, за всi три курси iн’єкцiй Орест Зрайчик заплатив 12 тисяч гривень. Крiм того, чоловiковi робили також лазернi процедури укрiплення сiткiвки у Львовi в промiжку мiж другою i третьою iн’єкцiями. Це коштувало ще 24 тисячi гривень. “Коли зробили цю фатальну третю iн’єкцiю за яку нам не повернули грошi, то всi нашi попереднi фiзичнi, психологiчнi й матерiальнi зусилля звелися нанiвець, — каже Галина Зрайчик. — Бо замiсть покращення зору чоловiк отримав слiпоту.

Нам сказали, що про наш випадок знає влада мiста, областi, що знають навiть у Києвi. Але вже скiльки часу ми лiкуємося, — нiхто не прийшов, не висловив пiдтримку, не запитав, чим потрiбно допомогти. Ось з людської точки зору хiба нiкого ця ситуацiя не схвилювала?..”

“ТЕПЕР НА ЦЕ ОКО Я НIЧОГО НЕ БАЧУ” 

Ще один iз постраждалих — 59-рiчний Ярослав Моздiр, який до втрати зору працював сторожем. Чоловiк — вiйськовий пенсiонер. Декiлька рокiв тому в нього виникла проблема з очима — макулярний набряк (набряк центральної дiлянки сiткiвки внаслiдок скупчення рiдини). Восени 2021 року чоловiковi у Чорткiвськiй лiкарнi запропонували робити уколи для покращення зору.

“Здається, тодi менi зробили три такi уколи. Пiсля цього зiр вiдновився. Все було нормально. Окуляри використовував лише для читання, жив собi спокiйно, — розповiдає пан Ярослав. — Недавно зiр на лiве око знову став погiршуватись. Я звернувся до лiкарки, щоб вiдновити рецепт на окуляри. Вона пiдiбрала менi лiнзи на праве око, а на лiве — нiяк не вдавалося. Тодi лiкарка запропонувала пройти комп’ютерну томографiю. Обстеження показало, що на лiвому оцi у мене знову з’явився макулярний набряк. Сказала, що потрiбно зробити укол, бо тiльки так можна вирiшити мою проблему”.

16 лютого чоловiк вiдпросився з роботи й пiшов на процедуру. “Приблизно об 11-й годинi менi зробили укол, пiсля чого я пiшов додому. Орiєнтовно о 15.00 вiдчув, що око болить i пече, — каже пан Ярослав. — Я випив знеболювальне, трошки подрiмав. О 21.00 до мене зателефонувала лiкуюча лiкарка. Запитала, як почуваюсь. Я розповiв про симптоми, вона велiла негайно прибути до вiддiлення. У лiкарнi вже були iншi пацiєнти, яким також цього дня робили укол.

Менi закрапали щось в око. Нiч я провiв у лiкарнi, сидячи, бо так болiло менше… Наступного дня, 17 лютого, нас повезли в Тернопiль, в обласну лiкарню. Ставили крапельницi, крапали препарат в око, робили операцiї. Спершу оперували важчих пацiєнтiв, якi ослiпли на два ока”.

За словами чоловiка, лiкарi оперували всю нiч.

“Вранцi заступила iнша змiна. Мене прооперували приблизно об 11-й годинi. Стало трохи легше, око перестало болiти. А потiм знову почалось… Бiль з’являвся хвилями, — пригадує пан Ярослав. — 20 лютого мене перевели в Чорткiв i сказали, що тут буде вiдбуватися подальше лiкування. Потiм вiдправили додому, сказали приходити тiльки на огляди.

Пригадую, що приїжджав професор зi Львова й оглядав кожного пацiєнта, давав консультацiї лiкарям… Про перебiг хвороби менi нiчого не говорили”.

Тепер на одне око чоловiк не бачить. “Коли дивлюсь на свiтло, то нiби передi мною якийсь бiлий екран, — каже вiн. — До уколу я бачив на це око трошки гiрше, нiж на iнше, але ж бачив! Навiть не думав, що все обернеться такими проблемами”.

Який препарат кололи у Чортковi — чоловiк не знає. Каже, що заплатив за процедуру 2 тисячi гривень.

“Пiсля уколу я зачекав, щоб розрахуватись. Моя лiкарка сидiла бiля комп’ютера. Вона сказала: “З вас — двi тисячi”. Я дав їй грошi”, — каже чоловiк.

На питання, хто винен у ситуацiї, пан Ярослав вiдповiдає: “Мабуть, винити треба лiкаря, який зробив iн’єкцiю, але ж не лiкар замовляв препарат, а начальник вiддiлення, директор лiкарнi… Також виннi виробник, постачальник…”

“ЩО КОЛОЛИ ТАТОВI? Я ВЖЕ НЕ ЗНАЮ” 

Заяву в полiцiю написала й донька одного з постраждалих.

“Моєму татовi — 54. У нього внаслiдок цукрового дiабету був набряк очного дна i крововиливи, — розповiдає Христина. — Лiкарi рекомендували татовi зробити уколи. Кололи тiльки в одне око — лiве. У груднi зробили одну iн’єкцiю, у сiчнi — другу, i ось 16 лютого, приблизно о 10.30, третю.

Як я зрозумiла, один флакон розрахований на кiлькох людей. Тож пацiєнтiв збирали на певну дату. Татовi зробив укол один iз лiкарiв офтальмологiчного вiддiлення. Ми заплатили лiкарю двi тисячi гривень за одну iн’єкцiю.

Пiсля двох попереднiх разiв з татом було все добре. Навiть було покращення. А тут вiн сказав, що почувається якось не так. В обiд око почервонiло, тато сказав, що погано бачить, з його слiв — “дуже мутно”. А ввечерi вже не бачив зовсiм. Реакцiя розвивалась дуже швидко. О 22.30 до нього зателефонував лiкар i запитав, як око. Ми зрозумiли, що щось не те. Лiкар порадив випити антибiотик. I сказав зранку приїхати в лiкарню”.

Там сказали, що треба їхати до Тернополя на операцiю. “Мого тата прооперували найпершого — близько 17.30, — каже жiнка. — Наступного дня пiсля операцiї у нього був сильний бiль голови, а показник цукру значно пiдвищився. Йому встановили дiагноз — гострий, блискавичний ендофтальмiт”.

Через декiлька днiв чоловiка вiдправили до лiкарнi у Чорткiв. За словами доньки, на опероване око вiн не бачить, навiть не реагує на свiтло.

“До останньої iн’єкцiї ми не знали, що це за препарат. Потiм з’ясувалось, що татовi кололи “Авастин”. Але що кололи насправдi — я точно не знаю, — каже Христина. — Так само не знаю, чи зможе тато бачити на те око… Попереду — тривале лiкування. Один укол змiнив життя мого батька. Зараз невiдомо, чи зможе вiн надалi працювати, зокрема водити авто, оскiльки бачить тiльки на одне око. Наше життя подiлилось на до та пiсля”.

“ТАТО НАВIТЬ НЕ МIГ САМ ПОДЗВОНИТИ ДО МЕНЕ” 

18 березня 80 рокiв виповниться Михайлу Мамчуру. Та чоловiковi не до свята — вiн ослiп на два ока.

“Батьковi робили операцiю у Чорткiвськiй лiкарнi на два ока, — каже Олег Мамчур, син потерпiлого пацiєнта. — Який зараз стан? Якщо порiвняти 100% зiр iз цiлою долонею, то у батька вiн — як половина нiгтика на мiзинцi! Вiн розрiзняє лише, коли є свiтло, а коли нема. Навiть поїсти сам не може…

До введення iн’єкцiй у тата були вiковi проблеми iз зором. Через катаракту мав штучнi кришталики. А потiм йому зробили в лiкарнi три iн’єкцiї почергово в кожне око, щоб пiдтримувати сiткiвку зорового нерва. Коли настав час на четвертий укол — йому рекомендували зробити в обидва ока одразу. Тепер вiн жалiє, що погодився… До цього батько сам мiг усе робити вдома, а тепер…”

Пiсля четвертої процедури батько вже не мiг сам зателефонувати синовi, адже нiчого не бачив на екранi телефона. Допомогла сусiдка.

“Я поїхав до батька й повiз його у лiкарню у Чортковi, — каже Олег Мамчур. — Там йому вводили знеболювальнi, стабiлiзовували стан, а наступного дня вранцi повезли всiх пацiєнтiв у Тернопiльську обласну лiкарню. Батька прооперували, бо через iнфекцiю було загноєння. А пiсля цього знову перевели у Чорткiвську лiкарню для продовження лiкування.

Тепер я, моя донька i батькова сестра постiйно чергуємо бiля тата, доглядаємо, годуємо…

Є питання до лiкарiв: чому вони допустили введення саме того препарату, який так нашкодив? Нам нiхто нiчого не каже. Так само не говорять про термiни, коли може вiдновитися зiр…”

Ще у Тернополi пан Олег писав заяву в полiцiю. “А коли вже продовжували лiкування у Чортковi, то приходили правоохоронцi, пацiєнтам робили забiр кровi на аналiзи, — каже вiн. — Хоча на той час минуло вже декiлька днiв пiсля процедури.

Зрештою, я планую звертатися до суду. Поки що не поспiшаю, аби батько зайвий раз не хвилювався”.

Михайловi Мамчуру мають робити ще одну операцiю iз видалення силiкону з одного ока. Як пояснює син, пiд час хiрургiчного втручання у Тернополi в одне око ввели медичний газ, а в друге — силiконове масло. Це потрiбно було для уникнення вiдшарування сiткiвки та вiдмирання тканин. Медичний газ при регенерацiї ока сам виводиться, а силiконове масло слiд видаляти.

До слова, пацiєнт, як розповiдає його син, платив готiвкою за процедури. Жодних чекiв про оплату вiн не отримував.

“В ОКО ВВЕЛИ ПРЕПАРАТ З ГАЗОМ”

“У моєї 63-рiчної мами — цукровий дiабет. Щоб не падав зiр, мама вирiшила зробити iн’єкцiю за порадою лiкарiв, — розповiдає Михайло, син однiєї з постраждалих. — Препарат їй ввели вiдразу в обидва ока. Не розумiю чому. Адже коли спiлкувався з мамою напередоднi, то колоти мали лише в одне…

Упродовж дня мамi ставало все гiрше. Очi пекли, погiршувався зiр. Ввечерi зателефонувала лiкарка й мама розповiла про симптоми. Та сказала негайно їхати в лiкарню. Це вже була комендантська година, тому довелось викликати “швидку”… У лiкарнi вже зiбралось дуже багато людей.

Як i iнших, маму вiдправили до Тернополя. Там їй почистили око, витягнули кришталик. Ввели спецiальний препарат з газом, щоб наповнити око i зафiксувати сiткiвку. Через день маму направили до Чорткова, де вона пробула ще близько тижня. Тепер вдома. Сподiваюсь, що людей нiхто так просто не залишить i не забуде! Сподiваюсь, знатимемо правду…”

ЩО Ж СТАЛОСЯ? ВЕРСIЇ ПРОФЕСIОНАЛА 

Професор Сергiй Риков, доктор медичних наук, досвiдчений лiкар-офтальмолог, завiдувач кафедри офтальмологiї Нацiонального унiверситету охорони здоров’я iменi П. Л. Шупика, висловлює свої версiї, що ж могло статися того злощасного дня.

“Судячи з того, як стрiмко у пацiєнтiв розвинувся ендофтальмiт (гнiйне запалення всерединi ока), з високою ймовiрнiстю може йтися про зараження iнфекцiєю, — каже Сергiй Олександрович. — Тобто мова про професiйну недбалiсть медичного персоналу.

Поясню, у чому рiч. Процедура iнтравiтреального введення (це метод введення медичного препарату безпосередньо в склисте тiло, простими словами — це укол в око) потребує не лише професiйних навичок, але й дотримання стерильностi. Приготування лiкувального розчину передбачає змiшування порошку з рiдиною. У кришцi флакона з порошком робиться прокол i туди вводиться рiдина. У флаконi з розчином — декiлька доз, iз нього кiльком пацiєнтам набирається препарат. Одноразовi шприци i голки — стерильнi, а ось щодо кришки можуть бути сумнiви (як, зрештою, i щодо рук людини, що робила iн’єкцiї). На якому етапi могло вiдбутися потрапляння в розчин iнфекцiї (i якої саме) — це, сподiваюся, невдовзi стане вiдомо завдяки бактерiологiчному посiву. Не хотiв би нiкого необ’єктивно звинувачувати. Але колись подiбний випадок iз масовим зараженням уже був у Харковi, там пацiєнти офтальмологiчної клiнiки через порушення правил антисептики з боку медперсоналу були iнфiкованi синьогнiйною паличкою”.

Iнша версiя стосується самих лiкiв, каже Сергiй Риков.

“Пацiєнтам, згiдно з оприлюдненою iнформацiєю, ввели препарат iз дiючою речовиною афлiберсепт. Це один iз двох лiцензованих препаратiв, якi офiцiйно дозволено застосовувати в Українi iнтравiтреально, вiн активно застосовується офтальмологами у нас i в країнах Європi вже впродовж десяти рокiв, — веде далi лiкар-офтальмолог. — Йдеться про лiки з групи так званих анти-VEGF препаратiв, блокаторiв факторiв росту ендотелiю судин. Iн’єкцiї таких препаратiв потрiбнi для зменшення набряку при макулодистрофiї, дiабетичнiй ретинопатiї тощо. З такою ж метою в Українi застосовується i препарат з дiючою речовиною бевацизумаб”.

Препарат з дiючою речовиною афлiберсепт пiд торговою назвою “Айлiя” на наш ринок постачає нiмецька компанiя Bayer AG. Цiна на сьогоднi коливається вiд 14 987 до 18 тисяч гривень за упакування. Препарат “Авастин” (дiюча речовина бевацизумаб) швейцарської фармацевтичної компанiї Hoffmann-La Roche коштує вiд 35 000 до 37 000 гривень за упакування.

“Усi лiцензованi препарати — доволi дорогi, — каже Сергiй Риков. — Одна iн’єкцiя коштувала б не менш як 9 тисяч гривень. Припустiмо, що пацiєнтам на Тернопiльщинi за меншi грошi вводили дешевший препарат, не прописаний українськими протоколами лiкування офтальмологiчних хворих. Тодi, можливо, саме вiн спричинив небажану реакцiю? Сподiваюся, правоохоронцi й таку версiю розглянуть”.

ПIВ МIЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ КОМПЕНСАЦIЇ 

Слiдчi розпочали кримiнальне провадження за ст. 140 ККУ (неналежне виконання професiйних обов’язкiв медичним працiвником).

“Правоохоронцi встановлюють, що саме спровокувало погiршення зору у людей. Триває слiдство, — каже Сергiй Крета, речник ГУНП у Тернопiльськiй областi. — Також триває експертиза, яку проводять у Києвi. Як мiнiмум, знадобиться мiсяць на це”.

“Злочин за статтею 140 ККУ карається позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до п’яти рокiв або виправними роботами на строк до двох рокiв, або обмеженням волi на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, — каже Андрiй Петришин, адвокат, правозахисник. — Якщо справа буде передана до суду, то в межах розгляду треба наполягати на поданнi цивiльного позову з вимогою стягнення моральної та матерiальної шкоди. Розмiр вiдшкодування за завдання лiкарем моральної та матерiальної шкоди може сягати вiд 100 000 до 500 000 гривень”.

ВИННI МАЮТЬ БУТИ ПОКАРАНI 

“Експрес” намагався взяти коментар у Василя Блiхаря, генерального директора КНП “Тернопiльська обласна клiнiчна лiкарня” ТОР — медзакладу, де оперували пацiєнтiв. Вiн вiдмовив, заявивши, що ситуацiя не така проста. Втiм ми надiслали офiцiйний запит у лiкарню, аби отримати конкретну iнформацiю про цей випадок.

Ми також телефонували до Ростислава Шульського, директора Чорткiвської центральної мiської лiкарнi. Однак вiн теж вiдмовився коментувати справу, посилаючись на те, що “триває розслiдування”.

Чи на час слiдства вiдсторонили лiкарiв, якi нашкодили пацiєнтам, вiд роботи? На це питання керiвництво лiкарнi не дало нам позитивної вiдповiдi. Втiм, як мiнiмум одна iз лiкарiв, якi вводили препарат постраждалим пацiєнтам, продовжує прийом у Чорткiвськiй центральнiй мiськiй лiкарнi — на сайтi helsi.me зазначенi вiльнi години, на якi можна записатися до неї на прийом.

У цiй справi залишається надзвичайно багато запитань.

Чим саме робили iн’єкцiї пацiєнтам? Чому лiкарi так бояться будь-що коментувати у цiй справi? Адже, якщо вони дiяли професiйно, їм немає чого приховувати.

Чи повернеться до пацiєнтiв зiр? Чи виплатять їм компенсацiї за моральнi збитки? Чи виннi будуть найсуворiше покаранi? “

Експрес” стежитиме за розвитком цiєї справи. Ми звертаємося до всiх постраждалих: якщо тепер чи ранiше ви втратили зiр пiсля iн’єкцiї в око, телефонуйте у редакцiю та розповiдайте свою iсторiю. Ми не дозволимо спустити цю справу на гальмах. Ми разом з вами боротимемося за справедливiсть. Тож — далi буде.

Юля Томчишин, Юлiя Голодрига, газета “Експрес”