Кожна втрата на фронтi – кривава рана для України. А для громади, у якiй жив вiйськовий – то страшний бiль, який не стихне нiколи.

Напередоднi Рiздва Козiвську громаду блискавкою облетiла звiстка: на Донеччинi, поблизу Красногорiвки загинув житель Козови ФИК ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ 28.09 1998 року народження… Люди висловлювали спiвчуття радним Олега та не могли оговтатися вiд страшної новини. У вiцi 24 роки хлопець встиг зробити стiльки добра!

Олег Фик мав активну життєву позицiю, завжди знав що i для чого вiн робить, мав так багато мрiй i планiв! Змалечку рiс слухняним та допитливим, любив тварин, дбав про природу, проявляв велику цiкавiсть до життя i свiту. Про це говорять рiднi, друзi, учителi, сусiди Олега. Вiн навчався у Козiвськiй ЗОШ I-III ступенiв №2. Дуже любив трудове навчання, бо йому подобалося створювати, бездоганно рiзьбив по дереву. Олег на вiдмiнно закiнчив навчання у Тернопiльському вищому професiйному училищi №4, добре проявив себе на практицi, а згодом i на роботi на цукровому заводi. Вiн завжди ставив собi високi цiлi, прагнув бiльшого, хотiв розвиватися. У 2018 роцi влаштувався на роботу i ресторан «Ковчег» у Тернополi. Як то кажуть, чудово давав собi раду. Наприкiнцi 2018 року Олега призвали в армiю. Вiн i там добре проявив себе.

Кмiтливий, активний, здiбний до навчання хлопець склав тест у кiнологiчному центрi та почав опановувати професiю кiнолога. На подальшу службу Олега вiдправили уже не самого, а з вiрною собакою Ельзою. Служба звела юнака з багатьма цiкавими людьми, якi згодом стали справжнiми друзями. Саме в армiї Олег почав багато читати. Коли була вiльна хвилина, вiн витрачав її на лiтературу. Сам хлопець завжди з усмiшкою казав, що у школi не любив читати, але пiсля її закiнчення перечитав усю шкiльну програму з лiтератури. Купував книжки, пiдбирав їх ретельно, вiдповiдно до своїх зацiкавлень. Найбiльше любив iсторичну лiтературу, мрiяв зiбрати свою бiблiотеку. Часто в життi використовував цитати з творiв Василя Стуса, Лесi Українки, Лiни Костенко. Так формувалась його велика любов до України, розумiння важливостi її суверенностi та незалежностi.

Пiсля армiї Олег Фик став студентом Бережанського агротехнiчного iнституту, кафедра екологiї. Паралельно працював в автомайстернi у Козовi. Добре навчався i добре працював. Намагався робити все досконало, тому до нього приїздили з усiх околиць за допомогою. Таким був Олег! Йому був потрiбний постiйний рiст. Тому хлопець поїхав у Польщу, де працював на заводi за фахом. Вiн мав так багато мрiй, вiн так багато та успiшно працював для їх втiлення!

24 лютого змiнило кожного з нас. Олег з його характером та свiтоглядом не змiг залишатися бездiяльним, не розгубився, не зачаївся, не впав у розпач. Вiн майже одразу повернувся додому та пiшов добровольцем у вiйськкомат. Нi вмовляння, нi страхи рiдних за нього, не зупинили Олега. Вiн iшов за покликом свого гарячого серця та холодного розуму. Був Українцем не тiльки на словах, а й на дiлi. Олег пройшов пiдготовку у Теребовлi й одразу став у першi ряди захисникiв, нiс свою службу з честю. Нiколи не скаржився, не сказав нi слова, що йому погано чи важко, нiколи не шкодував про свiй вибiр! Навпаки, перебуваючи у зонi бойових дiй заспокоював рiдних, пiдбадьорював їх, навiть жартував. Вiн був Воїном – спокiйним та виваженим у своїх рiшеннях впевненим у тому, що робить.

Пiд час короткої вiдпустки в серпнi набив собi тату у виглядi напису «Воля України або смерть». Хоча рiднi просили не робити цього, бо чули, якою страшною загрозою може бути таке татуювання у випадку полону. У той же перiод хлопець засвiдчив заявою свою згоду на трансплантацiю його органiв у випадку смертi. Такий вiн був безстрашний та самовiдданий. Так вiн прагнув бути корисним людям. Кажуть, що добрi слова говорять про людину пiсля її смертi. Але про Олега їх говорили й за життя! Вiн був люблячим лагiдним сином, чуйним братом i найкращим другом. З усiма знаходив спiльну мову, знав коли i як себе поводити, був толерантним i дуже розумним. Олег у всьому був найкращим: прицiльно стрiляв, рацiонально мислив, смiливо мрiяв. Кожну справу, яку починав, доводив до кiнця, бо мав працьовитi руки та наполегливий характер. То ж ми усi маємо обов’язок завершити цю вiйну Перемогою, зробити усе можливе, щоб наблизити день знищення ворога! Заради себе i заради кожного, хто полiг у цiй страшнiй жорстокiй вiйнi.

В останньому повiдомленнi вiтаючи сестричку Марiю з Днем народження, Олег сказав: «I пам’ятай, що ти завжди можеш на мене покластися, що я завжди поруч. Дуже-дуже безмежно тебе люблю, цiлую та обнiмаю. Бережи себе».

Олежик загинув 3 сiчня 2023 року на бойовому завданнi. Загинув вiд рук безжальних мерзенних iстот, якi вдерлися у нашу країну. За ним гiрко ридає мама Марiя i тато Василь, брат, сестра, бабуся, хрещенi батьки та їх родини. За ним ридає уся Козiвщина, кожен хто знав його i кожен, хто має серце. На своїй сторiнцi сестра Марiя Написала зворушливi слова про дорогого братика: «Олежик завжди буде для мене взiрцем ввiчливостi, доброти, розуму, кмiтливостi, любовi, вiдданостi своїй справi, та наполегливостi. Це людина, яка могла розвiнчувати будь-якi сумнiви та страхи. Його поради завжди були влучними та доцiльними. Завжди дотримувався слова, був рiшучий та завжди допомагав. Душа компанiї, умiв розвеселити, знав як себе повести, був найкращою людиною».

Спи спокiйно, хлопче! Ми дякуємо тобi i будемо берегти свiтлу пам’ять про тебе, доки будемо жити! Вiчна пам’ять i вiчна слава Герою України!

Автор: Галина Заболотна

Iнформацiя записана зi слiв рiдних Фото з вiдкритих соцмереж сестри Марiї Фик