«Книга гуртує Україну»: тернополянка започатковує Всеукраїнський проєкт
У Всесвітній день книги і авторського права започатковую Всеукраїнський проєкт «Книга гуртує Україну». «Книжковий арсенал» створено для того, щоб згуртувати, надихнути і мотивувати якомога більше авторів книг щороку наповнити бібліотеки України. Книга була, є і завжди буде найкращим подарунком.
Я дарую 700 примірників книг у бібліотеки 11 областей України: Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека, Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Ф. Потушняка, Львівська обласна універсальна наукова бібліотека, Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Івасюка, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені В. Отамановського, Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені О. Пчілки, Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека імені О. Ольжича, Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. Франка, Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека, Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека, публічна бібліотеку імені Лесі Українки м. Київ, а саме:
- Поетична збірка для малят «Кіт Мацько».
- Поетична збірка для малят «MATSKO CAT» (англійська версія).
- «Ідилія Ночі. Лірика».
- «Соломія Крушельницька» (У збірку ввійшли новела і віршована драматична поема, яка отримала відзнаку дипломанта на Міжнародному конкурсі «Коронація слова-2021» у номінації «П’єси і кіносценарії»).
- «Дума про ЖИТТЯ» (патріотичні вірші, присвяти, гуморески, поеми, в тому числі «Тернопільська Легенда» Василя Ярмуша).
- Художня книга «Сповідь Ідилії Ночі». Мирослава Ярмуш. Роман написано на реальних подіях про творчий шлях мого батька поета-дисидента, прозаїка і культурно-громадського діяча – Василя Ярмуша.
Кожна зброя сьогодні має значення, кожен з нас на своєму місці робить свій внесок у ПЕРЕМОГУ, щоб чинити супротив ворогу. Це наш із батьком творчий, безкорисливий внесок у розвиток української книги і патріотичне виховання дітей і молоді.
Війна обов’язково закінчиться справедливо, а це значить, що усі незаконно захоплені території росією будуть визволені ЗСУ. Україна відбудується, розвиватиметься, розквітаючи разом з незламним і вільним українським народом. Сьогодні ми усі разом з Україною, як одна команда на культурному фронті. Департамент культури та туризму обласної військової адміністрації та обласна універсальна наукова бібліотека підготували контактну інформацію про обласні бібліотеки.
Мирослава Ярмуш. Фото Андрій Шкварко
Після ПЕРЕМОГИ я обов’язково подарую ще 1000 книг в бібліотеки нашого Криму, Луганська, Донецька, Маріуполя та інші звільненні від загарбника області України.
– Бібліотека – скарбниця книги. Рідна мова – фундамент, на якому тримається нація.
Мирослава Ярмуш
громадська діячка, письменниця, донька поета-дисидента Василя Ярмуша.
23.04.2024 р.
Василь Ярмуш
БЕЗСМЕРТНЕ ПОКОЛІННЯ
Не всіх нас мати пригортала,
не всіх нас батько обіймав…
Над нами бомби реготали
і кулі жадібно співали,
і дим нам очі виїдав.
На грудях вбитих матерів,
цілуючи холодні руки,
ми бачили, як край горів,
як орда зайшлих ворогів
несли страждання,
смерть і муку!
На свіжих згарищах руїни
здригалась втомлена земля…
Та не схилилась на коліна
залита кров’ю Україна –
ніким нескорена земля.
І ми не впали, не зомліли,
а йшли крізь смерті ураган…
І нас не ласка мами гріла,
коли в п’ятнадцять ми сивіли,
в сімнадцять – гинули від ран!
Скінчилась буря…
Та синів ще дотепер чекає мати…
А ми, виходячи з боїв,
під мирний щебіт солов’їв
ішли до дому, як солдати.
Теплом хлюпоче новий день,
рясніє молоде пагіння…
Та не старіється,
цвіте
і гордо по землі іде
моє безсмертне покоління!
СИМЕЇЗ
Цвіте на кручах Симеїз
понад спокійним Чорним морем…
І я дивуюся до сліз,
яке ясне воно, прозоре!
І синє-синє, наче цвіт
щойно розквітлого барвінку…
Гойдає чайок вітровій,
яких на хвилях тут без ліку.
О дивовижний Симеїз!
Чарують славою своєю
і кипарисові гаї,
і ніжні пальмові алеї.
А ось шумить старий платан −
горта історії сторінку:
на цих стежках у тиху рань
стрічав він Лесю Українку.
Біля цієї ось гори,
що так подібна на котиська,
горів і мріяв, і творив
для нас Михайло Коцюбинський.
А тут із вудкою в човні,
коли снувалась морем тиша,
наш сміхотворець Остап Вишня
складав усмішки предивні!
…Дивлюся в море з-під руки,
крізь далеч літ, крізь днів сувої –
і раптом бачу козаків,
своїх улюблених героїв.
Пливе на чайках з далини
Вкраїни військо буйнокриле…
Його веде, як дуб міцний,
козацький вождь Тарас Тясило!
Кипить блакитна далина…
Я чую голос запорожців:
− Чому стоїш? Ходи до нас!
Ми йдемо до султана в гості!
Бери ось шаблю − і гайда!
Не бійся блискавки, ні хмари!
І до землі бідою вдар,
і буде ворогові кара!
А якщо хочеш, на ось кріс,
ти не вродився для спокою!..
Іду в розквітлий Симеїз,
іду, захмелений весною.
***
Відлітають лелеки
У заморські світи.
Ти живеш недалеко,
Та мені не дійти.
Відлітають лелеки,
Журний спів з висоти…
Ти живеш недалеко,
А між нами – світи.
Василь Ярмуш (1965-1976 р.)
