Про Iларiона Пилипця, як автора макетiв криївок, у нашому краї знає вже багато людей. Адже свого часу вiн виготовив макети 12 криївок для Тернопiльського iсторико-меморiального музею полiтичних в’язнiв, згодом – для Музею нацiонально-визвольної боротьби Тернопiльщини.

Тут вiдбулася й офiцiйна репрезентацiя роботи. Однак мене зацiкавила iнформацiя з сайту history.rayon.in.ua за серпень 2022 року: «Тернополянин виготовив макет криївки, знайденої бiля хутора на Рiвненщинi». Йшлося в нiй про все того ж Iларiона Пилипця.

– Iларiоне Iллiчу, чому вас зацiкавила саме ця криївка?

– Мiй син Олег за робочим графiком часто буває на Рiвненщинi. А на шляху до сусiднього обласного центру знайомиться з пам’ятками мiсцевої iсторiї. I от, коли вiн вiдвiдав музей у Пересопницi i розповiв менi, я теж запалився бажанням побувати там. Адже Пересопницьке Євангелiє – це святиня українського народу, визначна рукописна пам’ятка староукраїнської лiтературної мови та мистецтва, написана на пергаментi ще у XVI ст. У музеї я розповiв науковому працiвнику, що в 1948 роцi у криївцi поблизу хутора Пересопниця вiд рук гебiстiв загинув районовий провiдник ОУН «Чад». Спитався, чи не хотiли б вони мати макет тiєї криївки. Пропозицiя виявилася доречною.

– В якому розумiннi?

– Через деякий час у культурно-археологiчному центрi «Пересопниця» запланували вiдкрити новий зал про, власне, дiяльнiсть УПА на теренах Рiвненщини. Просили встигнути з макетом до вiдкриття i я за мiсяць виконав цю роботу. Вони були шокованi якiстю виконання, ми зробили фото на згадку (на свiтлинi – Iларiон Пилипець (крайнiй справа) з сином Олегом (посерединi) та працiвником музею), а експонат поставили на облiк.

– Скiльки Ви загалом уже зробили макетiв криївок?

– Ось ця (господар показує незавершену роботу в своїй квартирi) – дев’ятнадцята. До речi, дуже цiкава її iсторiя. Вона специфiчна i унiкальна тим, що повстанцi спорудили двi криївки одночасно – верхню та нижню. Коли все було готове, верхню спецiально пiдiрвали гранатою i так замаскували вхiд у криївку нижню, справжню: просто вiдсувався перекинутий стiл без однiєї нiжки. Нiхто навiть не думав шукати повстанцiв на мiсцi вже знешкодженої криївки, яка була розташована пiд лiсом у Трибухiвцях на Бучаччинi. У цiй громадi збираються облаштувати музей iсторiї села i мене попросили виконати для нього макети трьох криївок. Одну, вхiд до якої розташовувався у колодязi, я вже вiддав, друга – на завершеннi. Залишається виготовити макет криївки пiд сходами церкви.

– Iз тих дев’ятнадцята, яка, на Вашу думку, є найоригiнальнiшою.

– Певно та, для Трибухiвцiв, де вхiд був iз колодязя. Вона дуже оригiнальна. У кам’янiй кладцi були майже невидимi мiсця, в якi вставляли дошку, на неї – драбину i вилазили на поверхню. Так само спускалися, драбину i дошку забирали в схрон, дверi зачиняли i все – нiкого i нiчого не видно. А снiданок чи вечерю, пiсля вiдповiдного сигналу, передавали у вiдрi на шнурку.

– Звiдки ж взялося таке Ваше захоплення макетуванням криївок?

– Рiзними макетами я почав займатися ще десь з 1970 року. На початках то були зменшенi копiї церков, млинiв. Аби зробити копiю одного вiтряного млина, я їздив навiть у Полтавську область. А потiм, коли Ярослав Павуляк був директором Тернопiльського музею полiтв’язнiв, вiн зайшов до мене в гостi, побачив мої роботи i попросив виконати для музею кiлька макетiв криївок. От тодi й почалося… Я сiв за книжки. Довiдався, що iнженернi вiддiли УПА спроєктували понад десять тисяч криївок для автомобiльної технiки, гармат, мiнометiв, стрiлецької зброї, боєприпасiв, друкарень, швейних цехiв, шпиталiв Українського Червоного Хреста, повстанцiв тощо. Багато з них було викрито. Скажiмо, лише навеснi 1944 року на Волинi – 530 криївок-складiв. У цих сховищах було майже 170 т зерна, 17 т солi, 29 т iнших продуктiв. А загалом упродовж 1944 року НКВСiвцi знайшли на волинських землях майже 800 складiв-криївок. Можна припустити, що до приходу радянської влади пiдпiлля й повстанцi спорудили в цьому регiонi щонайменше тисячу великих схованок. Це надзвичайно цiкавий пласт української iсторiї, який хотiлося не лише вивчати, а й пропагувати незламнiсть нашого народу. А в 38 томi «Лiтопису УПА», присвяченому архiтектурi криївок i бункерiв, вiдображених у радянських документах, я знайшов креслення багатьох схронiв. I вони стали стимулом до макетування.

– Iларiоне Iллiчу, можливо, Ви знаєте, читали, що десь в Українi (чи свiтi) є такi люди, якi теж роблять макети криївок?

– Менi самому було б цiкаво, але наразi нi таких людей, нi iнформацiї про них я не зустрiчав. Гадаю, що такi люди, якщо вони є, можуть бути на Волинi або в Галичинi. Там, де переважно i масово дiяли повстанцi. Зрештою, якби такi люди були, то хтось би про них писав i матерiали були б в iнтернетi. Я лише чув по радiо, що Нацiональний музей народної архiтектури та побуту України в Пирогово запланував виготовити макет криївки…

– Скажу вiдверто, готуючись до iнтерв’ю, я знайшов iнформацiю про криївку в розрiзi, споруджену в кабiнетi iсторiї однiєї з львiвських шкiл. До класу-музею можуть приходити учнi будь-якого навчального закладу, адже, за словами вчителiв, «побачити макет справжньої криївки у Львовi практично неможливо». По одному-два макети зберiгають у музеї Визвольних змагань м. Бурштин Галицького району на Прикарпаттi, у музеї в Костополi на Рiвненщинi… Можливо, є ще десь, але навiть згадки я не знайшов. А тому… як Ви дивитеся на те, аби звернутися до Нацiонального реєстру рекордiв України, чи навiть до «Свiтових рекордiв Гiннеса», аби вас включили до перелiку як людину, яка виготовила найбiльшу кiлькiсть макетiв криївок?

– Негативно! Я людина не публiчна, а макети виготовляю для власного задоволення. Якщо б хтось захотiв зайнятися подiбним макетуванням, то я мiг би стати консультантом, пiдказувати, дiлитися досвiдом. Не бiльше. А вип’ячуватися – нiколи!

Василь ТОМИН