Із захисником України Анатолієм Ковалем попрощались рідному селі Галущинці у Підволочиській громаді.
"Він був надзвичайно сміливий, добрий та щирий" - так говорять в селі Галущинці.
Iз загиблим захисником України попрощалися у Пiдволочиськiй громадi. У воїна був позивний “Монах”, адже чоловiк жив iз Богом в серцi, пишуть на сторiнцi Пiдволочиської селищної ради.
“Мiй дядько був надзвичайно смiливим чоловiком i врятував не одному вiйськовому життя…i менi теж” – згадує дядька i побратима племiнник.
Разом вони до останнього дня воювали плiч-о-плiч в найгарячiших точках.
“Його дуже всi поважали i любили, вiн завжди перший йшов на допомогу”, – вiдгукуються про Анатолiя односельчани.
Деякий час Анатолiй жив у монастирi при чернечому Орденi Братiв Капуцинiв, але все ж таки вирiшив жити “в мирському життi”, допомагав при парафiї мiсцевого костела Святого Йоана Хрестителя.
Працював в дитячому садочку, своїми руками робив для дiтей iграшки, майстрував качельки, бо мав хист до теслярства та рiзблярства, крiм того, допомагав в органiзацiї дитячих свят.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Анатолiй Коваль перебував за кордоном. Але вирiшив повернутися в Україну i стати на її захист.
Загинув воїн 23 травня вiд снайперської кулi пiд Авдiївкою на Донеччинi.
Вiчна пам’ять Герою i слава!
